Світла пам’ять Герою Савченко Сергію Вікторовичу! Обухівська громада провела в останню путь воїна, який загинув, захищаючи Україну. Він віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави. Савченко Сергій Вікторович, наш земляк, поклав життя на вівтар свободи.

Україна зазнає непоправних втрат. Повномасштабна агресія триває, і кожна родина відчула біль втрати. Але це єдиний шлях до порятунку нації, майбутнього дітей та збереження України. Мотивацією для героїзму захисників є збереження України. Старший солдат Савченко Сергій Вікторович був водієм-електриком артилерійського взводу 26-ї бригади.

Савченко Сергій Вікторович народився в Обухові 23 травня 1972 року. Він був старшим сином у родині корінних обухівців. Навчався в Обухівській школі №2, потім в училищі в Українці, де здобув спеціальність електрослюсаря.

Працював на Обухівському біохімічному заводі, проходив строкову службу у Повітряних Силах України у Вінницькій області.

Сергій був привчений до праці, завжди допомагав родині. Батьки вважали його «золотою дитиною». Після служби працював водієм у міській раді, на Київському картонно-паперовому комбінаті, а потім на Трипільській ТЕС ПАТ «Центренерго».

З початком війни Сергій добровільно став до лав ЗСУ, мобілізований 28 березня 2022 року. Бойовий шлях воїна Савченка розпочався у Бердичеві, у 26-й артилерійській бригаді. Він брав участь у боях за Бахмут, Часів Яр та інші населені пункти Донецької області. Мав подяки від командування.

Він постійно вдосконалював навички, навчався за кордоном, зокрема у Польщі та Італії. Досконало володів гаубицями «Краб» та FH70.

На фронті Сергій завжди знаходив роботу: полагодити, відремонтувати, збудувати. Він завжди мав запас продуктів для побратимів. «Батя» – так його називали за вміння комунікувати з усіма. Завжди був енергійним та спортивним, грав у футбол, був капітаном команди Трипільської ТЕС.

Життя воїна Сергія Савченка обірвалось 19 травня 2025 року в районі Берестка Донецької області від удару ворожого FPV дрону. Він не дожив до 53-річчя 4 дні.

Обірвалися мрії про допомогу батькам, відпочинок з дружиною, ремонти сестрам. Сьогодні Сергія провели в останню путь родина, друзі та побратими. Його син продовжує справу батька в зоні бойових дій. Ми пишаємось нашим Героєм, вклоняємось за подвиг та гідне життя.

Щирі співчуття рідним загиблого. Світла пам’ять про Сергія назавжди залишиться в наших серцях. Молимось за захисників на передовій. Молимось за вічний спокій тих, хто оберігає нас з небес.