6 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області зупинилося серце нашого земляка, вірного сина України — Грома Олександра Миколайовича. Він загинув як справжній воїн, зі зброєю в руках, боронячи рідну землю від ворожої навали.

Народився Олександр Миколайович 14 лютого 1964 року в селі Сербенівка Старосинявського району на Хмельниччині у великій багатодітній родині. Будучи найстаршим із дітей, змалку був опорою для молодших брата й сестри. У 1970-х роках родина переїхала до села Плющівка Баштанського району. Тут він закінчив місцеву загальноосвітню школу, згодом навчався в Андріївському училищі.

Після строкової служби в армії Олександр повернувся додому, де присвятив життя чесній праці на землі. Працював механізатором у колгоспі, а пізніше — водієм у господарстві «Серп і Молот». Його добре знали та поважали за працьовитість, розсудливість, доброзичливість і готовність завжди прийти на допомогу.

З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр Миколайович добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив стрільцем – помічником гранатометника. До останнього подиху мужньо виконував свій обов’язок перед Батьківщиною, залишивши по собі незгасний слід у серцях побратимів, рідних та всіх, хто його знав.

Олександр був добрим чоловіком, турботливим батьком і люблячим дідусем. Разом із дружиною виховали двох доньок, які подарували йому радість онуків. У мирному житті мав багато мрій та захоплень — особливо любив риболовлю, яка дарувала йому душевний спокій.

Неможливо знайти слів, які змогли б втішити біль втрати для його родини. Але пам’ять про Олександра — як про мужнього воїна, добру людину, гідного громадянина — назавжди залишиться у наших серцях.

Світла пам’ять Герою! Вічна шана й подяка за відданість Україні.