Сьогодні, у день Покрови Пресвятої Богородиці, Дня захисників і захисниць України, Дня українського козацтва у Глибоцький ліцей (Глибоцька гімназія) відбулася особлива подія – освячення пам’ятної дошки нашому випускнику, воїну та Герою Дмитру Кузику. Це вже 20-та гранітна плита на Меморіалі Слави закладу, яка назавжди нагадуватиме про мужність і жертовність наших земляків.

Кузик Дмитро Петрович народився 17 жовтня 1992 року в селі Петричанка у багатодітній родині. Змалку був тихим, добрим і щирим хлопчиком. Навчався у Петричанській початковій школі, а згодом у Глибоцькій школі, де мріяв про велике майбутнє. Після коледжу проходив службу у морському флоті, а вже у 2013 році підписав контракт з 80-ю десантно-штурмовою бригадою. Дмитро пройшов крізь пекло Луганського аеропорту, Дебальцевого, Світлодарської дуги, Станиці Луганської. Він був людиною великої душі – захоплювався історією, спортом і музикою. Навіть на війні гітара  та пісні були для нього джерелом сили і надії.

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Дмитро добровільно приєднався до полку «Азов», а згодом став бійцем 3-ї окремої штурмової бригади, яка виконувала найскладніші завдання. Він боровся за Київщину, тримав позиції біля Гуляйполя, воював під Бахмутом і Авдіївкою. Навесні 2024 року Дмитро ненадовго приїжджав додому, шукав добровольців для свого підрозділу, готувався стати ротним командиром і мріяв здобути диплом. Але 26 березня 2024 року його життя обірвалося під час боїв біля села Орлівка на Донеччині. Один рік і чотири місяці він вважався зниклим безвісти, а 7 серпня цього року повернувся додому – на щиті.

За мужність і відвагу Дмитро двічі був нагороджений «Золотим Хрестом» . Він назавжди залишиться у пам’яті як відданий син України, справжній побратим і приклад незламності для майбутніх поколінь.

Сьогодні ми вклоняємося його світлій пам’яті, дякуємо родині за виховання такого сина і віримо, що його подвиг житиме у серцях кожного. Герої не вмирають.

 

« повернутися