8 липня 2025 року Україна вшановує світлу пам’ять Герою — Петру Вікторовичу Шкляруку, який віддав своє життя за свободу та незалежність Батьківщини. Минає два роки з дня його смерті, але його мужність та самовідданість залишаються взірцем для майбутніх поколінь. Петро Шклярук, уродженець Теофіполя, був не просто солдатом, а вірним захисником, чия доля навіки переплетена з поняттями героїзму, честі та безмежної любові до рідної землі.

Життєвий шлях Петра Шклярука розпочався 4 лютого 1968 року в затишному селищі Теофіполь, де він провів свої дитячі та юнацькі роки. Саме тут він здобував освіту у Теофіпольській ЗОШ №1, закладаючи фундамент своїх знань. Згодом Петро освоїв професію тракториста та слюсаря в СПТУ-34, що свідчило про його працьовитість та бажання оволодіти різними навичками. З юних років Петро Шклярук вирізнявся неабиякою витривалістю та рішучістю, активно займаючись спортом та демонструючи незламний характер. Ці риси характеру згодом допомогли йому на військовому шляху, де він проявив себе як справжній Герой.

З 1986 по 1988 рік Петро проходив строкову службу у складі десантних військ, виконуючи свій обов’язок у Німеччині. Його відповідальність, старанність та беззаперечна відданість справі були відзначені почесними нагородами, серед яких «Парашутист-відмінник», «Воїн-спортсмен» та «Відмінний стрілець». Ці нагороди стали яскравим свідченням його професіоналізму та дисципліни. Повернувшись до мирного життя, Петро Шклярук активно працював у сільському господарстві, на фермі, а також у сфері охорони, залишаючись відданим своїй праці та суспільству.

28 лютого 2022 року, коли повномасштабне вторгнення Росії змінило життя мільйонів українців, Петро Шклярук, незважаючи на свій зрілий вік та багатий життєвий досвід, без вагань був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він став до лав захисників, демонструючи справжній патріотизм. Петро воював на найгарячіших напрямках — на Волинському, у Баштанському та Миколаївському районах, брав участь у боях за Краматорськ та Бахмут. Його хоробрість, витривалість та сумлінне виконання військових обов’язків викликали глибоку повагу серед побратимів. Будучи найстаршим у своєму взводі, Петро Шклярук ніколи не поступався молодим бійцям ні духом, ні завзяттям, слугуючи для них прикладом незламності.

08 липня 2023 року, під час відпустки вдома, у рідному селі Заруддя, Петро Вікторович Шклярук пішов із життя. Причиною смерті стали наслідки військової служби, яка надмірно виснажила його організм, не дозволивши йому витримати колосальне фізичне та емоційне навантаження. Його поховали з усіма військовими почестями 11 липня на Алеї Слави у селищі Теофіполь, що стало вічним місцем спочинку для Героїв. Петро Шклярук залишив по собі глибокий слід не лише у серцях рідних та близьких, а й у пам’яті друзів, побратимів та всіх, хто мав честь його знати. Його жертовність та відданість Україні назавжди залишаться в нашій історії. Світла пам’ять Петрові Шкляруку — справжньому Герою України. Герої не вмирають.