Світла пам’ять Герою…

8 серпня минає рік з дня загибелі Захисника України – Цикуна Олексія Адамовича.
Минув рік…
Але біль утрати не стихає.
Рік, як зупинилося серце мужнього Воїна, люблячого батька, доброго друга та справжнього сина українського народу – Олексія Цикуна.
Ми схиляємо голови перед його подвигом і серцем дякуємо за відданість, сміливість і жертовність. Його життя – приклад честі, стійкості та вірності Батьківщині.
У найтяжчі для країни часи він став до бою, не вагаючись, не вагаючись ні миті.

Олексій народився 5 березня 1975 року в селі Злазне, у багатодітній родині. У зрілому віці створив свою родину та проживав у місті Костопіль. Багато років працював на підприємстві ТОВ «Свиспан Лімітед», де зарекомендував себе як відповідальний і працьовитий чоловік.

У 2015–2016 роках він уже боронив Україну в зоні АТО. А в травні 2023 року, знову отримавши повістку, без вагань став до лав Збройних Сил України. Його вибір був свідомим — боротися за своїх, за правду, за мир.

8 серпня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, молодший сержант Цикун Олексій Адамович загинув смертю Героя. Отримані поранення були несумісні з життям…
Його пам’ять вічно житиме в серцях дружини, доньок, зятів, внуків, брата, сестер, друзів, побратимів та всіх, хто знав і любив його. Олексій назавжди залишиться для них світлим прикладом любові, сили, доброти та безмежної мужності.

Його шлях завершився на землі, але його ім’я навіки закарбоване у серці рідної країни.
Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. Ми схиляємо голови перед величчю жертовності, яку проявив Олексій Адамович Цикун.
Він захищав не лише рідну землю — він оберігав кожного з нас.
Це наша спільна відповідальність — пам’ятати.
Цінувати свободу, за яку заплачено найвищу ціну.
Бути гідними тих, хто пішов у Вічність, щоб ми могли жити.

Хай небеса стануть його мирним домом.
Світла пам’ять, вічна шана, низький уклін.
Спочивай з миром, Герою.
Твоя боротьба не була марною.
Твоя Україна — пам’ятає. 🇺🇦🕯️