Світла пам’ять жертвам війни. Сила – у правді.Щороку 22 червня Україна відзначає особливий, сповнений глибокого сенсу, День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Цей день є нагадуванням про жахливі події, що забрали мільйони життів, зламали безліч доль, перетворили на руїни цілі міста та села. Встановлений Указом Президента України у 2000 році, він символізує нашу незгасну жалобу за кожним, кого торкнулася Друга світова війна. Це не просто дата в календарі, а можливість глибоко осмислити трагічні уроки минулого та передати їх майбутнім поколінням.Важливо пам’ятати, що для України ця масштабна війна розпочалася значно раніше, ніж прийнято було вважати у радянській історіографії. Її відлік слід вести з 1 вересня 1939 року, коли нацистська Німеччина здійснила вторгнення до Польщі. Вже тоді десятки тисяч українців, перебуваючи у складі Війська Польського, мужньо стали на захист Європи від нацистської агресії. А 17 вересня 1939 року до війни приєднався СРСР, окупувавши Західну Україну як союзник агресора. Цей цинічний та жорстокий союз тривав до 22 червня 1941 року, моменту, коли нацистська Німеччина віроломно напала на свого вчорашнього партнера. Розуміння цих історичних фактів є ключовим для формування об’єктивної історії війни.Термін “велика вітчизняна війна”, що охоплював період з 22 червня 1941 по 9 травня 1945 року, був виключно радянським ідеологічним конструктом. Його основна мета полягала у викривленні історичної дійсності та утриманні суспільства під ідеологічним контролем. Цей термін зумисне ігнорував перші два роки глобального конфлікту та применшував участь українців у боротьбі проти нацизму в лавах армій Великої Британії, США, Франції, Польщі та Канади. Справжня Україна Друга світова війна – це ширший контекст, що включає внесок усіх, хто боровся за свободу.У сучасних реаліях, коли Росія знову вдається до відвертої агресії Росії проти України, повторюючи найкривавіші сценарії минулого століття та відчайдушно намагаючись відновити власну імперію, надзвичайно важливо розуміти та осмислювати історичні події без будь-яких маніпуляцій та нав’язаних міфів. Ранкове бомбардування Києва 22 червня 1941 року є моторошною аналогією злочинному обстрілу столиці 24 лютого 2022 року. І тоді, і тепер – це не просто конфлікт, а повномасштабна війна в Україні за виживання нації, за її право на свободу, гідність та майбутнє. Агресор, що засліплений ностальгією за радянським минулим, знову вдається до тих самих методів: відвертий терор, масові знищення, тотальна пропаганда та брутальні спроби загарбати чужі землі. Нам потрібна тільки правда про війну.Сьогодні ми схиляємо голови, вшанування пам’яті всіх, хто загинув у вирі нещадної війни, хто пройшов крізь її нелюдські жахи, хто назавжди залишився на полях битв або помер у муках під окупацією. Для нас життєво важливо не лише берегти пам’ять про ті події, а й глибоко осмислювати їх, очищаючи від будь-яких міфів та викривлень. Зберігаємо пам’ять жертв війни.У цей скорботний день ми не маємо права бути байдужими. Наша мета не в тому, щоб плекати культ війни, а в тому, щоб зробити все можливе для зупинки її повторення. Щоб ніколи не забувати, якою надзвичайно високою ціною здобувається мир. Щоб не дозволити злу, що приховується за ідеологемами минулого, знову отруювати наше сьогодення та загрожувати майбутньому.Ми пам’ятаємо кожного. Ми засвоїли уроки історії. Ми непохитно дивимося в майбутнє – сильне, незалежне й українське.Вічна пам’ять загиблим. Честь і слава живим героям. Слава Україні!