Світла пам’ять захиснику України – Марусичу Андрію Миколайовичу (11.12.1983 – 06.11.2024)🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦З невимовним сумом та глибоким болем Глухівська громада сповіщає про жахливу і непоправну втрату. 6 листопада 2024 року на Покровському напрямку, що у Донецькій області, під час виконання бойового завдання загинув наш славний земляк, справжній патріот і мужній воїн — Андрій Миколайович Марусич. Ця звістка розірвала серця багатьох, адже Андрій був не просто солдатом – він був опорою для своєї родини, надійним другом та гідним представником своєї громади. Він став одним із тих, хто віддав найцінніше – своє життя – заради мирного неба над головою та свободи кожного українця, що сталося внаслідок жорстокої війни в Україні. Пам’ять про цього відважного захисника України назавжди залишиться у наших серцях.Андрій Марусич народився 11 грудня 1983 року в мальовничому місті Носівка, що на Чернігівщині. Він зростав у великій, дружній родині, де виховувався разом із братом та чотирма сестрами. З юних років Андрій вирізнявся надзвичайною працьовитістю, відповідальністю та доброзичливістю, що відзначали всі, хто його знав. Ці риси характеру супроводжували його протягом усього життя, формуючи його як особистість. Після закінчення школи він обрав практичний фах слюсаря-механіка, здобувши необхідні знання та навички для роботи. Свою трудову діяльність Андрій розпочав у рідному регіоні, працюючи у місті Ніжин, а згодом – на місцевому цукровому заводі, де зарекомендував себе як сумлінний та вмілий фахівець.Доля, сповнена непередбачуваних поворотів, привела Андрія до Глухова, де він знайшов своє справжнє щастя. Саме тут він зустрів свою кохану дружину, яка стала його опорою та сенсом життя, і вирішив залишитися назавжди. У Глухові Андрій працював на місцевій пилорамі, а також на інших підприємствах, завжди демонструючи свою невтомну працездатність та відданість справі. Він був справжнім трудягою — сильним духом, чесним у своїх вчинках та абсолютно надійним. Попри важку працю, Андрій знаходив час для улюбленого захоплення — різьблення по дереву. Його власноруч створені фігурки вражали не лише майстерністю виконання, а й особливою теплотою, що випромінювалася з кожного твору, віддзеркалюючи його добру душу.У 2024 році, коли Україна потребувала захисту, Андрій Марусич, не вагаючись, став на оборону рідної землі, приєднавшись до лав Збройних Сил України. Він виконував складні та небезпечні бойові завдання на передовій, служачи кулеметником. Це була надзвичайно відповідальна і ризикована позиція, що вимагала неабиякої мужності та витримки. Востаннє Андрій вийшов на зв’язок зі своєю дружиною 3 листопада 2024 року, сказавши лише кілька коротких, але сповнених рішучості слів: «Іду на завдання». З 6 листопада 2024 року він вважався зниклим безвісти.На превеликий жаль, нещодавно стало відомо про трагічну загибель Андрія. Ця звістка стала ударом для всіх, хто його знав та любив. У Героя залишилися дружина та дві маленькі донечки — 13 і 5 років, для яких тато був цілим світом. Залишилися рідні брат, сестри, численні друзі, бойові побратими, які розділяли з ним тяготи фронтового життя. Та найголовніше — залишилася світла пам’ять, сповнена болю від втрати, безмежної гордості за його подвиг та щирої вдячності за його самопожертву.Андрій Марусич був зразковим батьком, люблячим чоловіком, вірним другом і, безсумнівно, одним із наймужніших воїнів. У його серці жила незгасима любов до України, і саме за неї, за її майбутнє, він віддав найцінніше — своє власне життя. Його подвиг є яскравим прикладом самовідданості та патріотизму, який надихатиме майбутні покоління.🕯 Виконавчий комітет Глухівської міської ради, а також вся громада, висловлюють найщиріші співчуття родині, близьким та всім, хто мав честь знати Андрія Марусича. Його пам’ять буде жити вічно, а його подвиг, здійснений заради свободи та незалежності України, ніколи не буде забутий. Герої не вмирають! Вони залишаються в наших серцях та історії нашої країни.