Світла пам’ять Захиснику України — Юрію Павловичу Бодневичу

 Опубліковано: 16 лютого 2026, 15:09

Юрій Павлович Бодневич, наш незламний захисник України, народився 5 жовтня 1976 року в місті Мелітополь Запорізької області. Його життєвий шлях, сповнений відданості та жертовності, розпочався саме там. У 1994 році він завершив навчання у середній школі №15 міста Мелітополя, а вже того ж року його шлях проліг до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Там, з 1994 по 1999 рік, він здобув омріяну спеціальність інженера-механіка двигунів внутрішнього згоряння, реалізовуючи свою дитячу мрію стати механіком. Важливою віхою стало закінчення військової кафедри при ХПІ, де він отримав звання молодшого лейтенанта. Професійну кар’єру Юрій Павлович розпочав у 1999 році в «Toyota Сервіс» міста Запоріжжя, а з 2003 року працював механіком на мелітопольському підприємстві «Мелавтотранс».

Однак справжнє покликання Юрій Бодневич знайшов у захисті своєї Батьківщини. 27 лютого 2015 року він був мобілізований до лав Збройних сил України. Служба у 72-й окремій механізованій бригаді на посаді заступника командира 5-ї роти ІІ механізованого батальйону стала важливим етапом його життя. Він брав безпосередню участь у бойових діях у стратегічно важливих районах, зокрема Старогнатівка, Докучаєвськ та Авдіївка. Після демобілізації 29 жовтня 2016 року, захисник України продовжив свою військову службу. У 2020 році він уклав контракт із військовою частиною Міністерства оборони України, демонструючи непохитну відданість військовій справі. Служачи у званні капітана Збройних сил України, він обіймав відповідальну посаду командира 1-го танкового взводу 2-ї танкової роти танкового батальйону. Його військова служба була прикладом мужності та професіоналізму.

Трагічні події розгорнулися 11 липня 2023 року під час виконання бойового завдання під Авдіївкою. Юрій Бодневич зазнав тяжких мінно-вибухових та уламкових поранень. Незважаючи на складні операції та тривале лікування, він знову повернувся до лав захисників. Наприкінці служби його було командировано для підсилення до розвідувального підрозділу піхоти, що свідчить про його готовність брати на себе найскладніші завдання. На жаль, 7 лютого 2026 року, виконуючи чергове бойове завдання на Донецькому напрямку, Юрій отримав смертельне осколкове поранення. У загиблого Героя залишилися мати Світлана, батько Павло, син Дмитро та сестра Юлія. Прощання з нашим захисником відбудеться у селі Нижня Будаківка, яке стало останнім притулком для нашого Героя.

18 лютого о 9:50 ми прощаємося з нашим захисником України. Просимо всіх небайдужих долучитися до створення живого коридору пам’яті. Маршрут пролягатиме від моргу (м. Лохвиця) до Благовіщенської церкви (м. Лохвиця), де о 10:00 відбудеться відспівування Воїна. О 10:30, після завершення церемонії, розпочнеться траурна хода за маршрутом: м. Лохвиця → с. Млини → м. Заводське → с. Піски → с. Пісочки → с. Бодаква → с. Червоні Луки → с. Нижня Будаківка (кладовище). Світла пам’ять, глибока шана та безмежна вдячність захиснику України. Вічна слава Герою.