Світла пам’ять Захисниці: Рік без Тетяни Мішанової

20 липня 2024 року перестало битися серце відважної українки, вірної доньки Тростянця, штаб-сержанта Сумської державної прикордонної служби України — Тетяни Олександрівни Мішанової. Її життя обірвалося передчасно через тяжку недугу, але пам’ять про неї й досі живе у серцях рідних, побратимів, земляків. Ця історія є свідченням незламності духу та відданості обов’язку, адже Тетяна Мішанова була справжньою патріоткою, яка присвятила своє життя захисту України.

Народжена у 1980 році в місті Тростянець, Тетяна зростала у звичайній родині, навчалася у Тростянецькій школі №3. З юних літ у її серці визрівала готовність служити державі. У 2014 році, коли над країною нависла війна, вона вступила до лав Державної прикордонної служби України. У ті складні роки, коли безпека державного кордону була під загрозою, Тетяна Мішанова обрала шлях захисниці. Вона не ховалася за спинами інших, а сміливо стала поруч із тими, хто стояв на передньому краї оборони. Її рішення було продиктоване глибокою любов’ю до Батьківщини та прагненням захистити її незалежність.

Вірна присязі, Тетяна з гідністю виконувала свій обов’язок. Колеги згадують її як рішучу, відповідальну, доброзичливу та незламну духом. Навіть у найскладніші моменти служби вона підтримувала бойовий дух своїх побратимів, не втрачала віри в перемогу та силу українського народу. Її присутність завжди надихала оточуючих, додаючи сил та впевненості.

Тетяна боролася не тільки за кордони країни, а згодом — і за власне життя. Та, на жаль, хвороба виявилась сильнішою… Однак і до останньої хвилини вона залишалась вірною своїй місії, своїй Україні. Її боротьба з недугою була такою ж затятою, як і її боротьба на захисті країни.

20 липня 2024 року її серце зупинилось, залишивши по собі тишу, біль і величезну шану. Провести Тетяну в останню путь прийшли ті, хто знав її особисто, служив поруч, кого вона надихала власним прикладом. Її поховали на Алеї Слави центрального кладовища по вулиці Пам’яті у рідному Тростянці — місті, яке вона щиро любила і якому залишилась вірною до кінця. Ця втрата є глибоким ударом для всіх, хто знав її.

Сьогодні, у річницю її смерті, ми схиляємо голови у глибокій пошані. Тетяна Мішанова пішла до Небесного війська, але вона не забута. Її приклад назавжди залишиться в історії нашого краю та в серцях тих, хто пам’ятає, шанує, продовжує боротьбу. Пам’ять про героїв живе вічно, надихаючи наступні покоління.

Вічна пам’ять Захисниці.