Вічна пам’ять Захиснику України – Сергію Коліверу 🇺🇦

18 липня 2025 року Глухівщина попрощалася з ще одним Героєм, сином своєї землі – Колівером Сергієм Григоровичем. Його життя обірвалося поблизу населеного пункту Новомихайлівка Краматорського району, де він до останнього подиху боронив територіальну цілісність та незалежність України.

Сергій народився 28 серпня 1988 року в мальовничому селі Обложки. Більшу частину свого життя він прожив у селі Полошки, де знайшов свій дім та спокій. З юних літ Сергій виявляв неабиякий хист до різьблення по дереву. Його руки творили справжні дива, і це захоплення ручною працею та створенням чогось нового своїми руками пронеслося крізь усе його життя, демонструючи любов до майстерності.

Здобувши вищу освіту в Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка, де він навчався на факультеті інформатики та трудового навчання, Сергій завжди прагнув до нових знань та вмінь. Його професійний шлях був різноманітним: він служив за контрактом у Збройних Силах України, а також працював у господарствах «Агрозем» та ТОВ «Велетень» трактористом. Сергій мав особливу пристрасть до техніки – він не лише розумівся на ній, але й вправно ремонтував, допомагаючи собі та друзям. Окрім цього, Сергій обожнював риболовлю, яка дарувала йому хвилини спокою та можливості побути наодинці з собою, насолоджуючись природою.

Друзі та близькі згадують Сергія як надзвичайно відкриту, життєрадісну та товариську людину. Він легко знаходив спільну мову з людьми, ніколи не залишався осторонь, завжди був готовий підтримати і допомогти.

У грудні 2024 року Сергій прийняв важливе рішення – підписав контракт зі Збройними Силами України, ставши на захист Батьківщини. За кілька тижнів до своєї трагічної загибелі він отримав поранення в руку, але, незважаючи на біль, з перших днів одужання знову повернувся на передову. Він не міг чинити інакше, боронив свою країну.

16 липня він востаннє зателефонував сестрі по відеозв’язку, сказавши: «Виходжу на позицію, не хвилюйтесь. Все буде добре». Наступного дня його мати отримала короткий, але зворушливий допис: «Мамусь, я виходжу. До скорого…» Це були його останні слова, які облетіли рідних, залишаючи невимовний біль.

У Сергія залишилися мама, тато, сестра та маленька донька, якій він присвятив своє життя. Глухівська громада глибоко сумує разом із родиною, розділяючи невимовний біль втрати.

Ми висловлюємо щиру вдячність Сергію за його жертовний вибір, за його відвагу та патріотизм. Його пам’ять назавжди залишиться в наших серцях. Вічна слава та безмежна вдячність Герою.

Спочивай з миром, Сергію.