СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ…
Сьогодні, Кам’янець-Подільський знову схиляється у невимовній скорботі, оплакуючи свого сина, солдата Андрія Володимировича Шаравару. Його молоде життя, сповнене мрій та надій, обірвалося занадто рано, залишивши по собі біль, який неможливо виміряти. 26 лютого 2024 року, на полях Запорізької області, де точилися запеклі бої за свободу нашої землі, серце Андрія зупинилося. Він виконав свій останній, найважливіший обов’язок, віддавши найцінніше – своє життя – за наше майбутнє.
Андрій народився 6 грудня 1999 року у селі Довжок, у звичайній українській родині. Він був звичайною людиною, яка, як і мільйони інших українців, прагнула мирного життя. Здобув професію слюсаря-електрика, мріяв про велику родину, про те, як буде будувати своє щасливе життя. Але війна жорстоко розбила всі мрії. У 2021 році, коли ворог підступно вдерся на нашу землю, Андрій без вагань став на захист Батьківщини. Він усвідомлював, що його місце там, де вирішується доля України, там, де потрібен кожен воїн.
Він пройшов шлях від стрільця до кулеметника, з честю виконуючи кожен наказ, проявляючи мужність і незламність духу. Він був там, де найважче, де кожен день – це випробування на міцність, де кожен крок – це ризик, а кожна мить може стати останньою. Він був одним із тих, хто тримав оборону, хто захищав кожен сантиметр нашої землі, хто вірив у перемогу і наближав її ціною власної крові.
Андрій Шаравара, вірний присязі, загинув як Герой, як справжній син України. Він віддав своє життя, щоб ми могли жити, щоб наші діти могли рости під мирним небом. Його подвиг – це не просто сторінка в історії, це жива рана у серці кожного українця, це нагадування про ціну нашої свободи.
Ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Андрія. Ми відчуваємо невимовний біль разом із його дружиною Оленою, з мамою Аллою Василівною та батьком Володимиром Вікторовичем. Їхнє горе – це горе всієї України. Немає слів, щоб втішити цю втрату, немає сліз, щоб виплакати весь біль.
Але є пам’ять. Пам’ять про Героя, який жив і загинув за Україну. Пам’ять, яка буде жити у наших серцях вічно. Ми обіцяємо, що його жертва не буде марною. Ми будемо боротися за Україну, за її свободу і незалежність, за те, щоб мрії Андрія та мрії мільйонів українців про мирне та щасливе життя стали реальністю.
Вічна пам’ять і вічна слава нашому Герою, солдату Андрію Шараварі!
Герої не вмирають! Вони живуть у нашій пам’яті, у наших серцях, у кожному світанку, який настає завдяки їхньому подвигу.
Слава Україні! Героям Слава!