СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ТА НИЗЬКИЙ УКЛІН!

Сьогодні на міській площі ми знову зібралися, щоб розділити велике горе та нестерпний біль. Знову тяжка втрата спіткала нашу громаду – ми попрощалися із мужнім воїном, вірним захисником та патріотом, який віддав своє життя за волю і незалежність України. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.

Ми провели в останню путь Павла Михайловича Семеновича, розвідника-сапера 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, який загинув у бою 5 вересня 2023 року. Лише після тривалих пошуків та ідентифікації він повернувся до рідної землі, щоб знайти вічний спокій. Пам’ять про героя буде жити вічно.

Схиляємо голови в глибокій скорботі перед світлою пам’яттю нашого героя.

Павло Михайлович Семенович народився 10 липня 1981 року в селі Садове Миколаївської області. Там минули його дитинство та юність. Після 9-го класу він вступив до Арбузинського професійно-технічного училища, де здобув фах слюсаря-механіка. Його життя – приклад мужності та відданості.

У 2005 році Павло переїхав до Українки Київської області, де зустрів свою майбутню дружину. Згодом вони створили сім’ю, в якій народилося двоє дітей: син Владислав та донька Катерина. Родина оселилася в Гусачівці, яке стало для них рідним домом. Він завжди піклувався про своїх близьких.

Павло не боявся важкої роботи, працював, щоб забезпечити сім’ю. Він був експедитором, оператором на «Новій пошті», працював на сушці. Життя було непростим, особливо через лікування сина за кордоном, але Павло залишався сильною опорою для родини. Дружина згадує, що він був чудовим чоловіком і турботливим батьком. Він – справжній герой для своєї сім’ї.

З початком повномасштабної війни Павло Семенович добровільно пішов до військкомату, щоб стати на захист України. Незважаючи на сімейні обставини, він став до лав Збройних Сил України. Служив розвідником-сапером, виконував різні завдання, зокрема евакуацію поранених і загиблих. Побратими згадують його з вдячністю за порятунок і теплу посмішку. Він завжди був готовий допомогти. Пам’ять про нього буде жити вічно у серцях тих, кого він врятував.

Востаннє родина бачилася з Павлом у серпні 2023 року перед їхнім від’їздом за кордон. Він приїхав у коротку відпустку і просив дружину берегти дітей та чекати на нього. Він хотів, щоб вони знали, що він пішов на фронт, щоб боротися за їхнє майбутнє. Його слова були сповнені віри в перемогу.

Під час останньої розмови Павло попередив, що йде на завдання і деякий час не буде на зв’язку. На жаль, він не повернувся. Дружина дізналася про його загибель, але не хотіла вірити, поки не отримала тіло. Вона повернулася в Україну, щоб шукати його, волонтерила і допомагала іншим родинам. Її сила духу вражає.

Лише 25 січня 2025 року родина отримала підтвердження про ідентифікацію тіла Павла. Він загинув 5 вересня 2023 року в районі Вербового Запорізької області. Герої не вмирають, вони живуть у нашій пам’яті та серцях.

Схиляємо голови перед мужністю нашого земляка. Вічна пам’ять герою! Висловлюємо щирі співчуття дружині Катерині, сину Владиславу, доньці Катерині, мамі Ларисі Олександрівні, сестрі Оксані та всім рідним і близьким.