Світла пам’ять та шана герою Андрію Довгопятому

Сьогодні Обухівська громада з глибоким сумом попрощалася з мужнім захисником України, відданим патріотом, справжнім героєм – Довгопятим Андрієм Васильовичем. Його світла душа приєдналася до сонму Героїв, які віддали життя за свободу та незалежність нашої країни.

Андрій народився 19 травня 1986 року в місті Обухів. З дитинства він проявляв себе як наполеглива та цілеспрямована людина. Навчався в загальноосвітній школі №3, де здобув міцні знання та знайшов вірних друзів. Після закінчення школи, Андрій продовжив навчання в Національному транспортному університеті, який успішно закінчив у 2008 році, отримавши спеціальність «Автомобілі та автомобільне господарство». Знання та навички, здобуті в університеті, стали основою його подальшої професійної діяльності.

Після завершення навчання Андрій розпочав трудову діяльність, працюючи автомеханіком та займаючись різними видами робіт. Він був вмілим фахівцем, який завжди ставився до своєї роботи з відповідальністю та старанністю. Його професіоналізм та працьовитість заслуговували на повагу колег та керівництва.

З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів у 2022 році, Андрій, не вагаючись, став на захист своєї Батьківщини. Він вступив до лав територіальної оборони, демонструючи свою мужність та відданість Україні. Паралельно із службою в обороні, Андрій працював на підприємстві «Інтерфом», поєднуючи роботу та захист рідної землі. Його самовідданість та патріотизм стали прикладом для багатьох.

27 січня 2023 року Андрія мобілізували до лав Збройних Сил України. Він став на захист Батьківщини у складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Тут він проявив себе як відважний та вмілий воїн, освоївши професію оператора безпілотних літальних апаратів. Андрій брав участь у бойових діях на Запоріжжі та Сумщині, а згодом – на Курщині російської федерації, де отримав поранення, але не втратив бойового духу.

За проявлену мужність та героїзм Андрій був відзначений державними нагородами: Золотим Хрестом від Головнокомандувача ЗСУ та медаллю «Ветеран війни». Ці нагороди стали визнанням його внеску у боротьбу за свободу та незалежність України.

Андрій був не лише відважним воїном, але й порядною та доброю людиною. Він піклувався про своїх рідних, був справжнім другом для брата, завжди готовий прийти на допомогу тим, хто цього потребував. Його добре серце та чуйність залишили глибокий слід у серцях усіх, хто його знав. На жаль, жорстока війна забирає найкращих з нас.

22 лютого 2025 року Андрій загинув на позиції в районі населеного пункту Міловий Суджанського району Курської області. Ця трагічна звістка стала страшним ударом для його мами Світлани Феодосіївни, рідного брата Артема, а також для усіх рідних, близьких друзів та побратимів. Ми втратили справжнього героя, патріота та чудову людину.

Щирі співчуття родині та близьким Андрія. Нехай Господь дасть вам сил витримати цю непоправну втрату. Світла пам’ять про Андрія Васильовича Довгопятого назавжди залишиться в наших вдячних серцях! Царство небесне! Вічна шана Герою!