Сьогодні особливий день у селі Михайлівка, адже свій світлий 90-річний ювілей відзначає шанована жителька – Наталія Кирилівна ПРИТИКА. Її життя – це справжня книга, сторінки якої заповнені працею, випробуваннями та незламною вірою. Народившись дев’яносто років тому саме у цьому мальовничому селі Михайлівка, Наталія Кирилівна провела тут усе своє свідоме життя. Вона присвятила себе самовідданій праці у місцевому колгоспі, працюючи на ланці. Ця праця була надзвичайно важкою, і лише ті, хто застав ті часи, розуміють її справжню ціну, коли кожен плід землі вирощувався лише завдяки неймовірним зусиллям та мозолястим рукам простих сільських трудівниць. Разом зі своїм чоловіком, Миколою Івановичем, Наталія Кирилівна Притика створила міцну родину, народивши та виховавши двох чудових синів – Володимира та Федора. Проте, як часто буває, доля готувала нові випробування. Їхній спільний шлях у парі тривав лише 24 роки, після чого Микола Іванович раптово помер. Наталія Кирилівна ще замолоду залишилася вдовою, але це не зламало її духу. Вона самотужки, з невичерпною силою та любов’ю, підіймала дітей, намагаючись дати їм усе найкраще, незважаючи на труднощі та економічні реалії того часу. Її материнська відданість стала прикладом для багатьох у сільській громаді. На жаль, життєві випробування для Наталії Притики не завершилися. У 1988 році світ покинув її син Федір, а всього три роки тому пішов із життя і Володимир. Ці непоправні втрати, безсумнівно, залишили глибокий слід у серці матері. Однак, незважаючи на біль, Наталія Кирилівна знайшла розраду та підтримку у своєму великому та люблячому родинному колі. Сьогодні її найбільшою радістю та опорою є онуки та правнуки. Ювілярка пишається двома онуками – Ігорем та Олександром, а також трьома правнуками – Лілею, Діаною та Єгором, які наповнюють її життя світлом і теплом. Вже кілька років Наталія Кирилівна проживає у сім’ї свого онука Ігоря. Його дружина, Валентина, яка працює фельдшером, дбайливо опікується здоров’ям бабусі, забезпечуючи їй необхідний догляд та увагу. Це є яскравим свідченням міцних сімейних зв’язків та взаємопідтримки, які так цінуються у сільській громаді. У день такого поважного ювілею, за дорученням Буринського міського голови Віктора ЛАДУХИ, Наталію Притику особисто привітав староста Михайлівського старостату Петро ДОРОШЕНКО. Він передав найщиріші побажання міцного здоров’я, довголіття та миру, вручивши ювілярці букет квітів та гостинці. Це привітання стало символом поваги та вдячності громади за багаторічну працю та життєву мудрість Наталії Кирилівни, яка пережила стільки історичних подій. Ювілярка, яка пам’ятає жахи Другої світової війни, сьогодні з нетерпінням та вірою надіється, що незабаром закінчиться і ця нинішня війна. Її незламна віра у Перемогу є джерелом натхнення для всіх, хто її знає. Ось так, з надією на краще майбутнє, минають дні цієї простої, але надзвичайної сільської трудівниці, якій судилася непроста, але водночас така насичена та гідна доля. Її 90-річний ювілей – це не просто дата, це святкування життєстійкості, мужності та любові до рідної землі.