26 червня 2025 року місто Світловодськ глибоко сумувало, проводжаючи в останню земну дорогу свого відважного сина, молодшого сержанта Збройних Сил України, командира бойової машини, Андрія Вікторовича Чорного. Його життя стало прикладом беззавітної відданості Батьківщині та жертовності, що залишиться навіки в пам’яті українського народу.

Андрій Чорний народився 17 жовтня 1973 року саме тут, у Світловодську. Його дитинство та юність пройшли в рідному місті, де він навчався у місцевій школі №3, закладаючи основи своєї майбутньої особистості. Здобувши середню освіту, Андрій продовжив навчання, обравши шлях економіста та успішно завершивши Конотопський інститут. Ці знання та навички допомагали йому у мирному житті, а згодом — і під час військової служби, де його вміння організовувати та керувати були надзвичайно цінними.

Коли Україна опинилася під загрозою, Андрій Вікторович Чорний не міг стояти осторонь. 18 січня 2023 року він свідомо та рішуче долучився до лав захисників України. У складі Збройних Сил він виконував відповідальні обов’язки командира бойової машини, демонструючи неабияку мужність та професіоналізм. Його звання молодшого сержанта відображало його лідерські якості та досвід. Побратими, які пліч-о-пліч боролися з ним, згадують Андрія як справжнього лідера та людину честі — чесного, рішучого, завжди готового надихнути, підтримати своїх побратимів та подбати про кожного, хто був поруч. Його стійкість та віра у перемогу були прикладом для всіх. Завдяки таким Героям, як Андрій Чорний, Україна стоїть і бореться.

День прощання з Андрієм Вікторовичем Чорним зібрав у Світловодську сотні людей. Мешканці міста, його рідні, друзі, а також представники міської влади, військовослужбовці та духовенство прийшли віддати останню шану Герою. Площа, де відбувалася церемонія, була наповнена глибокою тишею — це було мовчазне свідчення спільного болю, безмежної поваги та щирої вдячності за його подвиг. Кожна присутня людина відчувала особисту втрату, але водночас пишалася стійкістю та незламністю духу Андрія. Його ім’я навіки вписано в історію Світловодська та всієї України як символ боротьби за свободу.

У Андрія Вікторовича залишилися мати, дружина, сестра, донька та двоє онуків. Для них він назавжди залишиться люблячим сином, вірним чоловіком, турботливим братом, найкращим татом і дідусем. Його світлий образ, його усмішка та його поради будуть жити в їхніх серцях, підтримуючи у найважчі хвилини. Ця втрата є непоправною для родини, але вони можуть пишатися тим, що їхній Андрій віддав своє життя за мир і свободу України.

Світла пам’ять про Андрія Вікторовича Чорного залишиться в серцях усіх, хто мав честь його знати. Його життя — це не просто біографія, а приклад справжньої відданості своїй країні, гідності й безмежної любові до Батьківщини. Його подвиг є невід’ємною частиною великої історії незламності українського народу, яка продовжує писатися кров’ю найкращих синів та доньок. Ми пам’ятатимемо його ім’я, його внесок у нашу спільну перемогу та його жертву.

Вічна слава Герою України, Андрію Чорному!

« повернутися