🕯️ Світлої памʼяті захисника з Родатич Романа Василевича
🎬 Віртуальний меморіал створений ГО «Спогади крізь віки»

🕯️ Городоччина шанує своїх Героїв. Добрий спомин, шана і молитва – обовʼязок кожного українця. Прийняли рішення про включення витрат на виготовлення фільмів-меморіалів про своїх Героїв у одній із програм ради за кошти бюджету. Це важливий крок для збереження пам’яті про тих, хто віддав своє життя за нашу свободу.

🎥 Усі роботи – на YouTube-каналі громадської організації. Щосуботи публікуватимемо їх на сторінці ради. Робота над створенням меморіалів триває, забезпечуючи постійне поповнення національного архіву пам’яті.
⏱️ Ролики про Героїв авторства ГО «Спогади крізь віки» тривають в середньому 4 хвилини. Лаконічна біографіях у словах та світлинах. Вони є цінним джерелом інформації для майбутніх поколінь, що дозволяє зрозуміти ціну, яку платить Україна.
Варто дивитись. Варто знати і памʼятати… Це наш спільний обов’язок перед полеглими воїнами.

🤝 Щиро вдячні за співпрацю громадській організації та її співзасновниці Марʼяні Ковальчук з Калуша MarYana Kovalchuk за їхню неоціненну роботу зі збереження історії та вшанування пам’яті українських героїв. Їхня діяльність є прикладом громадянської свідомості.

🪽🪽🪽🪽🪽

🕯️Василевич Роман, позивний «Старшина», старший сержант із матеріального забезпечення 24-ої бригади імені «Данила Галицького». Народився 5 грудня 1977 року в селі Родатичі на Львівщині. Його життя, як і життя багатьох інших, обірвалося надто рано.

Звістка про раптову смерть Романа стала справжньою трагедією для його рідних. Ця втрата є глибоким ударом для всієї громади, яка втратила ще одного свого сина. Ми глибоко співчуваємо родині та близьким.

“ Я завжди пишався тим, якою людиною брат став у дорослому житті, – говорить Тарас,- Він знайшов собі гарну роботу, створив сім’ю та виховував своїх дітей з любов’ю та повагою. Для мене він – справжній Герой.” Ці слова підкреслюють людяність та відданість Романа своїй родині та країні.

“Я досі памʼятаю наші останні обійми, – згадує зі смутком дружина, – Роман сказав: “Ти маєш бути сильна. Все буде добре”, але я передчувала біду. 27 червня мене повідомили, що мій чоловік загинув. І всесвіт рухнув. Тіло нашого Героя досі знаходиться на окупованій території. Але ми з дітками віримо, що наш татусь обов’язково повернеться додому.” Її біль та надія – це біль і надія мільйонів українців, які чекають на перемогу та повернення своїх близьких.

ГЕРОЇ ЖИТИМУТЬ, ДОКИ ЖИТИМЕ ПАМ’ЯТЬ ПРО НИХ….