Рівно рік тому, 13 червня 2025 року, Радивилівська громада провела в останню путь свого земляка, воїна Миколу Івановича Ткачука. Це скорботний день, що щороку нагадуватиме про надзвичайну ціну свободи та незалежності, яку сплачує наш народ. Микола Ткачук, 1981 року народження, уродженець та житель мальовничого села Сестрятин, став одним із тих, хто без вагань став на захист рідної землі. Його життєвий шлях, сповнений праці та відданості, завершився на полі бою, залишивши глибокий шрам у серцях рідних, друзів та всієї громади.Микола Іванович проходив службу в Збройних Силах України як водій технічного взводу технічної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення. Його посада була вкрай важливою, адже від злагодженої роботи технічних підрозділів залежить боєздатність авіації та інших критично важливих систем. Колеги по службі, які пліч-о-пліч несли службу з Миколою, пам’ятають його як надзвичайно відповідального, стійкого та мужнього воїна. Він завжди був готовий прийти на допомогу, ніколи не пасував перед труднощами і завжди демонстрував високий професіоналізм. Його надійність та відданість справі були прикладом для багатьох.Зв’язок із Миколою Ткачуком несподівано обірвався наприкінці червня 2024 року. Одинадцять довгих, сповнених невизначеності та болю місяців його рідні та побратими жили надією, що він знайдеться, що він живий. Кожен день очікування був випробуванням на міцність. Він вважався зниклим безвісти, і ця нестерпна невідомість виснажувала душу. Лише в березні цього року, під час складних та чутливих репатріаційних заходів, коли тіла загиблих військових повертаються в Україну, прийшла страшна звістка. Було офіційно підтверджено: Микола загинув 1 липня 2024 року. Його життя обірвалося під час виконання бойового завдання на одному з найгарячіших ділянок фронту – Покровському напрямку. Ця новина стала подвійним ударом після місяців надії.Весь біль втрати Радивилівська громада розділила з родиною та близькими. Захисника Миколу Ткачука, який віддав своє життя за свободу та незалежність України, поховали з усіма військовими почестями у його рідному селі Сестрятин. Сотні людей прийшли віддати останню шану своєму Герою, схиливши голови перед його величним подвигом. Його похорон став символом єдності та непохитної волі українського народу. Микола Іванович назавжди залишиться у пам’яті як приклад безмежної любові до Батьківщини та незламності духу.Низько вклоняємось перед його світлою пам’яттю та невимірною жертвою за захист України. Пам’ять Миколи Ткачука буде жити вічно у серцях земляків та нащадків. Його ім’я вкарбовано в історію Радивилівщини як символ незламності та мужності. Щирі співчуття рідним та сім’ї Героя. Ми ніколи не забудемо тих, хто поклав своє життя за наше мирне майбутнє.