СЕЛА ГРОМАДИ. ІСТОРІЯ ТА ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ СЕЛА.
ГУЖІВКА
Село Гужівка розташоване у мальовничому куточку Ічнянщини.
Гужівка має давню історію, попри те, що офіційною, хоч і умовно прийнятою, датою її заснування вважається 1500 рік: поблизу села виявлено поселення епохи енеоліту (IV – III тисячоліття до н.е.), скотарського племені культури ямково-гребінцевої кераміки, кургани і поселення епохи бронзи (II тисячоліття до н.е.) та скіфського періоду (V- III ст. до н.е.), пам’ятки періоду розквіту Черняхівської культури (III – IV ст.), знайдено бронзові стріли та жіночі прикраси, а також римські монети (ІІ ст. н.е.). Збереглися залишки курганів, зокрема, кургану Заборного (Горілий Дід).
З давніх-давен у цій місцевості протікала річка, яку обростали верболози. Саме цю місцину запримітили чумаки на своєму шляху з Ніжина до Ромнів. Аби перебратися через річкові заплави доводилося виготовляти спеціальні гужви з верболозу, щоб полегшити коням витягати вози з багна. Звідси і пішла назва річки – Гужва, а згодом і назва села на берегах річки – Гужівка.
Першими поселенцями були селяни на прізвище Гужва, які оселилися на березі річки на початку села з боку Ічні (інша версія походження назви села).
Уже в XVII столітті Гужівка була ранговим селом. У XVII ст. належала польським шляхтичам Корибутам – Вишневецьким.
У середині XVII село мало окрему козачу сотню, але до середини XVIII ст. занепало. Основний час періоду полкового устрою Гужівка входила до Ічнянської сотні Прилуцького полку, була вільним військовим селом «до ратуші Ічнянської прислушаючим».
1732 року гетьман Данило Апостол віддав її генеральному осавулу Івану Мануйловичу. Пізніше вона належала іншому генеральному осавулу Жоравці. А 1782 року, після скасування полкового устрою, Гужівка відійшла до Борзенського повіту.
Найвідомішою архітектурною спорудою давніх часів була лісяна Преображенська церква. Дерев’яну церкву збудували у 1725-1737 роках, а вже у 1881 році церкву було знову перебудовано з каменю. На збережених картинах церква постає величною будівлею у рожевому кольорі. Нажаль, Гужівська церква, як і багато тогочасних церков, не пережила радянської влади, і у 1938-1939 роках її розібрали.
На початку 1900 х років у Преображенській церкві служив псаломщиком дослідник старожитностей і народної творчості, автор унікальних щоденникових записів про події перших двох десятиліть XX ст. Костянтин Самбурський. Щоденники Самбурського – найдостовірніше і найповніше джерело відомостей про пореволюційну Гужівку та страхіття пережиті мешканцями села в перше десятиріччя радянської влади (за попередні роки записи не збереглися).
Костянтин Самбурський створив у звичайній сільській хаті музей українських старожитностей. Цей музей привертав увагу тогочасних вчених, адже, за цінністю та наповненістю експонатів цей музей перевершував усі сільські музеї Чернігівщини. Але влада, замість допомоги і підтримки, піддавала дослідника й краєзнавця арештам та утискам. Нажаль, за наказом райкому партії музей було розгромлено на початку 1930 х років, а сам Самбурський не витримав такої втрати і передчасно помер.
Назви вулиць у Гужівці збереглися з давніх часів: Мельниківка, Галатівка, Вербовий хутір, Штаньківка, Циганківка, Портянівка, Іщенківка, Чалівка, Вигін, Ясурівка. В центрі знаходиться куток «Гарамівка».
На прилеглих до населеного пункту землях знаходяться урочища: Довга могила, Степ, Озера, Кругле болото, Подол, Навозна рудка. Колись селом з півдня на північ протікала річка Гужва. Зараз від неї залишився тільки невеликий рівчак.

Переглянути відео про село Гужвіку можна за посиланням:
https://www.facebook.com/share/v/18W19rgUWq/?mibextid=wwXIfr