Серце віддане Україні: у вічність полинув 59-річний Захисник🕯

Є втрати, від яких завмирає серце. Є біль, що пронизує душу наскрізь…

▪️Сьогодні чорний смуток огорнув нашу громаду – не повернеться більше додому той, хто у віці мудрості обрав шлях Воїна. Воїна, який не зміг сидіти вдома, коли сини воюють, не зміг залишитися осторонь, коли Україна кличе своїх Захисників.

14 січня, зі сльозами в очах і болем в серці, провели в останню земну дорогу солдата 🇺🇦 КОВАЛЯ Ігоря Миколайовича з м. Дунаївці.

▪️Народився майбутній Герой 11 червня 1965 року в Тольятті, але доля привела родину до нашого містечка, яке стало для нього рідною домівкою. Навчався у Дунаєвецькій школі №1, далі – у Балинському училищі, де опанував професію тракториста-машиніста. Відслуживши в армії, працював на суконній фабриці.

У 1990 році створив міцну родину з коханою Надією. Разом виростили двох синів Андрія та Вадима, які захищають Україну з перших днів війни.

▪️Полум’я патріотизму горіло в душі Ігоря Миколайовича ще з 2014 року. Тричі підписував контракт із 24-ю окремою механізованою бригадою, яка базується в місті Яворів Львівської області. 18 вересня 2024 року добровільно пішов до 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону «Едельвейс».

9 січня 2025 року, внаслідок скидання саморобного вибухового пристрою з безпілотного літального апарата противника, в районі населеного пункту Дворічна Куп’янського району Харківської області, обірвалося життя нашого Захисника…🕯

▪️59 років… Така коротка дорога життя… Залишилися у невимовному горі дружина, сини-Воїни та онуки, для яких дідусь став янголом-охоронцем на небесах.

Поховали Ігоря Миколайовича зі всіма військовими почестями на Алеї Слави. Трикратний салют сповістив про те, що віднині тут спочиває вірний син України🇺🇦, який поклав своє життя на вівтар Перемоги.

Не існує слів, здатних загоїти рани рідних. Не вистачає сліз, щоб виплакати біль втрати.

🕯Вічна пам’ять Герою, чиє життя стало прикладом мужності та самопожертви. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.