У Згурівській громаді знову схилилися прапори. Знову сльози, які неможливо стримати. Знову дзвонить тиша, що кричить про втрату. Аби навіки спочити у рідній землі в громаду повернувся Сергій МАТЮШКО. Мужній, відданий… Він став одним із тих, кому Україна завдячує життям…

У 2022 році, коли російська орда сунула на мирні українські землі, Сергій добровільно став до лав захисників. Доля приготувала для нього не одне випробування, які він долав з мужністю. Добровільна служба, бойові завдання, побратими, надії на мирне майбутнє. Він не впав у бою, не згорів у вогні війни, але серце воїна не витримало – передчасно зупинилося вдома, на мирній землі, яку так мужньо боронив протягом останніх років. Тяжкі воєнні будні не минають безслідно, нитка життя обірвалася так раптово, жорстоко й несправедливо…

На центральній площі в Згурівці відбувся мітинг-реквієм. Жителі громади навколішки проводжали свого Героя в останню путь, тужливо хрестилися, зустрічаючи труну, покриту синьо-жовтим прапором. Рідні, друзі, односельці, військові побратими, представники влади, трудових колективів, пересічні жителі громади — кожен ніс у серці біль і вдячність.

Свій вічний спочинок Герой знайшов в рідному селі Войтове, де народився й виріс, де пройшли його дитинство і юність, куди поспішав за першої ж зручної нагоди.

Усім серцем схиляємося перед подвигом нашого Героя. Його ім’я — у списку вічних. У серцях рідних, побратимів і земляків — пам’ять про нього ніколи не згасне.

Хай добра, світла згадка про сміливого, сильного Захисника залишається з нами назавжди.

Низький уклін тобі, воїне!

« повернутися