Робота лісівників починається з любові до природи. Тут немає байдужих – усі вони охоронці природного багатства, домівки живого світу і захисного щита землі. Серце лісу б’ється завдяки їм.

Для людей, які бережуть і примножують зелене багатство нашого краю, ліс – наче родина, яку вони з відданістю плекають і захищають. До повномасштабної війни боронили його від буревіїв, вогню та людської байдужості. Сьогодні – продовжують стояти на варті навіть у найскладніших умовах.

Великобурлуцьке лісництво Державного підприємства «Куп’янський Лісгосп» відновило роботу після деокупації громади. Колектив однодумців та фахівців лісової справи очолив Денис Миненко, який у період 2010–2018 років працював у лісництві на посаді старшого майстра.

• Особливо болісною стала втрата дубових масивів у період перебування на території російських окупантів, – згадує початок роботи лісничий. –  Із карти лісу зникли десятки величних дубів, які виконували провідну партію в кліматичному оркестрі природи.

Однак, натхненні відчуттям свободи, лісівники приступили до своїх безпосередніх обов’язків: виконували догляд, збереження, охорону лісу і навіть відновлювали насадження. А з березня 2023 року повернулися до законної практики раціонального використання лісових ресурсів – відновили забезпечення населення громади дровами.

Сьогодні у лісництві працює п’ять людей, які обслуговують сім обходів – понад 7329 гектарів лісових угідь. Серед них найдосвідченіші – майстер лісу Юрій Чертов і помічник лісничого Олександр Коваленко (стаж роботи понад 25 років кожного). Наймолодший серед працівників – 20-річний Дмитро Кіндяков, який цьогоріч закінчив Чугуєво-Бабчанський лісовий фаховий коледж і працює майстром із заготівлі деревини. Відповідально виконують свої обов’язки також Петро Нісков та Єдгар Катамадзе.

• З кожним роком війна завдає дедалі більше шкоди лісам громади. Ворожі обстріли з боку російської федерації залишають після себе численні нерозірвані боєприпаси. Тож без обласної команди піротехніків та місцевих надзвичайників розпочати будь-які роботи в лісах просто неможливо, – говорить Денис Миненко. – Наприклад, перш ніж розпочати заготівлю дров для населення, ми обов’язково проводимо розмінування території. Лише після цього спеціальна комісія визначає: чи підходить під рубку дана ділянка, які дерева потрібно прибрати, а які залишити. Далі здійснюють відводи та оформлюють білети для рубки, – пояснює лісничий.

Малочисельний штат і відсутність власного транспорту змушують лісництво залучати до цієї роботи приватних підприємців. Лише цього року вдалося заготовити близько трьох тисяч кубометрів деревини для потреб населення.

З початку весни 2025 року Великобурлуцьке лісництво разом із Вовчанським, Куп’янським, Балаклійським та Ізюмським увійшло до складу Ізюмського надлісництва Полтавського лісгоспу філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України». Це дозволило покращити матеріально-технічне забезпечення: працівники отримали робочу форму та інвентар, а наявність транспорту й пального дала змогу оперативніше реагувати на пожежі.

Ліс – живий організм і він переживає не кращі часи. Наразі не можливе повноцінне відновлення лісових насаджень. Через забруднення території вибухонебезпечними предметами лісівники просять жителів громади утриматися від відвідування лісів до завершення робіт із розмінування.

Попри всі труднощі й воєнні реалії сьогодення працівники Великобурлуцького лісництва вірять, що ліс знову стане місцем краси та спокою, а його зелені обійми повернуть людям затишок і натхнення. І для цього вони роблять все можливе – з надією на Перемогу і мирне майбутнє.

Людмила Склярова.

« повернутися