Під час реформ та зростання навантаження на українську медицину, керівники медичних закладів відіграють ключову роль у забезпеченні стабільної роботи. Ми поспілкувалися з директором КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ШИШАЦЬКА ЛІКАРНЯ ПЛАНОВОГО ЛІКУВАННЯ ШИШАЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ» Маргаритою Миколаївною Хорольською та директором КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА “ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-сСАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ ШИШАЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ» Олександром Володимировичем Іващенком. Вони – не лише управлінці, а й ті, хто першим реагує на кризу та щодня приймає непрості рішення, зберігаючи працездатність медичних установ.

Попри виклики пандемії COVID-19 та повномасштабної війни, медичний заклад продовжує працювати, намагаючись зберегти команду та розвивати послуги. Його історія – приклад стійкості, рішучості та професійного управління. У фокусі – не лише лікування, а й боротьба за саме існування лікарні, що є особливо важливим в умовах війни.

У стінах цього медичного закладу відчувається особлива атмосфера підтримки та взаємоповаги. Злагоджена робота персоналу – результат управління, яке будується на довірі та повазі. Тут кожен працівник знає, що його внесок помічають і цінують.

Тут цінують кожного – від лікаря до технічного працівника. Бо добре розуміють: саме командна робота дозволяє рятувати життя навіть у найтяжчі часи. Вірять: медицина тримається не на стінах, а на людях. Саме тому цінують кожного – від медсестри до головного лікаря, бо лише разом можна протистояти викликам.

Одним із найболючіших питань стало збереження хірургічного відділення – напрямку, що рятує життя, але опинилося під загрозою. У медзакладі не дозволили закрити операційну, демонструючи надзвичайну стійкість.

Та попри труднощі, є й те, що вселяє надію. Радіє душа, коли мова заходить про дитяче відділення. Воно не лише збережене – воно живе, працює і приймає маленьких пацієнтів навіть у найважчі часи. Тут панує особлива атмосфера тепла й турботи, яку вдається зберігати завдяки професіоналізму та щирому серцю завідувачки – Маргарити Володимирівни Яворовської. Її поважають і колеги, і батьки, і вся громада – за відданість справі, за чуйність і за ту душевність, яку вона щодня дарує дітям.

Особлива шана – лікарям, які, незважаючи на поважний вік, залишаються на своєму посту. Вони – носії досвіду, мудрості та витримки, що накопичувалися десятиліттями.

У лікарні цінують кожного з них, бережуть, ставляться з глибокою повагою. Адже саме ці лікарі стали опорою у найважчі моменти – під час пандемії, у перші дні війни, коли була потрібна не лише медична допомога, а й спокій, рішучість і тверда рука. Вони продовжують працювати, бо не уявляють життя без пацієнтів, без лікарні, без щоденної місії допомагати.

Також хочеться особливо відзначити лікарів, які щоденною працею доводять: медицина – це поклик серця. Завідувачка терапевтичного відділення Цап Людмила Миколаївна – взірець професіоналізму, турботи та відповідальності. Під її керівництвом терапія залишається стабільною опорою медзакладу. Слова вдячності й поваги – лікарю-психіатру Костєву Владиславу Володимировичу, який працює з найтоншими станами людської душі. Лікар-нарколог Костєва Лариса Петрівна – фахівець, чия робота вимагає особливої чутливості. Лікар-офтальмолог Безмаль Ганна Василівна – незмінна берегиня зору. А лікар-стоматолог Овчаренко Володимир Миколайович – фахівець, якого знають і поважають.

Серед колективу є й ті, хто попри всі життєві обставини продовжує віддано служити своїй справі. Лікар-невропатолог Петрук Анастасія Віталіївна – внутрішньо переміщена особа, молода мама двох хлопчиків-близнюків. Щодня вона долає шлях між Ковалівкою та Шишаками, щоб бути поруч із пацієнтами. Нічні чергування, постійна дорога, турбота про дітей – усе це не заважає їй залишатися привітною, уважною і щирою. Її відданість професії – справжній приклад того, що означає бути лікарем із великим серцем.

Медичний брат Тищенко Євген Олександрович — внутрішньо переміщена особа, яка пройшла крізь власні втрати, залишившись сильним, гідним і відданим. У минулому – військовий медик, він знає, що таке працювати у стресі, рятувати життя в екстремальних умовах. Сьогодні він продовжує служити людям у стінах лікарні: відповідальний, чуйний, уважний до кожного пацієнта.

Їхня праця не залишилася непоміченою. У День медичного працівника Петрук Анастасія Віталіївна та Тищенко Євген Олександрович були справедливо відзначені за сумлінну роботу, професіоналізм та людяність. Ці відзнаки – не просто формальність, а щире «дякую» за відданість, силу духу та турботу. Вони – обличчя сучасної медицини: сильні, щирі, незламні.

Попри оптимізацію, яка скоротила штат, лікарня живе. Вона дихає, бореться, працює – щодня, без вихідних, без права на байдужість. У найтяжчі часи тут не просто лікують – тут тримаються за життя, за гідність, за надію. Кожен медик тут – це воїн на своєму фронті. Вони не здаються, працюють у тривогах, іноді з власними болями – але з любов’ю до людей.

Вони вірять: буде мир, буде відновлення, буде майбутнє. І поки це майбутнє ще попереду – вони боротимуться до останнього за існування лікарні, за кожного пацієнта, за право допомагати. Низький уклін усім працівникам лікарні – за людяність, за витримку, за те, що залишаєтесь. Дякуємо вам за руки, що лікують. За серця, що не черствіють. Нехай вистачить вам сил. А ми всі маємо зробити так, щоб ваша боротьба не була марною.

Пресслужба селищної ради

« повернутися