🙏 «Сину мій, озвися хоча б словом… Не мовчи до мене… не мовчи…»

💔 Ці слова матері, сповнені невимовної скорботи, розривали тишу, коли місто Ніжин проводжало в останню путь свого Героя – Гурбича Євгенія Олеговича. Його життя, обірване війною, стало прикладом неймовірної мужності та самопожертви.

Війна безжально забирає найкращих синів України. Євгеній, як і багато інших, став на захист своєї Батьківщини, аби кожен з нас міг жити під мирним небом. Він народився 27 січня 1989 року, а сьогодні, на жаль, громада схилила голови, вшановуючи його пам’ять, дякуючи за мужність і жертовність.

На церемонію прощання із Захисником прийшли не лише рідні, побратими та найближчі друзі, але й сусіди, знайомі та ті, хто особисто не знав Євгенія, але глибоко усвідомлює ціну його подвигу та непоправність втрати. Це свідчення того, наскільки глибоко його смерть відгукнулася в серцях людей.

Сльози стояли на очах у кожного, а біль стискав серця. Проте, попри скорботу, над усім панувала глибока, щира вдячність. Пам’ять про Героїв живе доти, доки ми пам’ятаємо їхні імена, їхні вчинки, їхню боротьбу. Кожен загиблий воїн – це незагойна рана для всієї країни, але їхній подвиг надихає нас на боротьбу та віру в перемогу.

🕯️ Вічна слава і шана Герою! Щирі співчуття родині загиблого Захисника України. Нехай пам’ять про Євгенія Гурбича надихає майбутні покоління українців на любов до Батьківщини та готовність захищати її до останнього.