Сказ – смертельне вірусне захворювання, що вражає всіх теплокровних тварин, включаючи людей. Він входить до п’ятірки найнебезпечніших інфекційних захворювань, що завдають значних соціальних та економічних збитків. Це захворювання характеризується гострим перебігом, ураженням нервової системи та, на жаль, завжди закінчується летально. [wp_automatic_read_more]

Лікування сказу, на жаль, не існує. Вакцинація проти сказу неефективна, якщо перші симптоми вже проявилися. Смерть настає протягом кількох днів після появи перших ознак захворювання. Тому надзвичайно важливо знати, як відбувається зараження та як розпізнати симптоми сказу у тварин, щоб вчасно вжити необхідних заходів.

Зараження сказом відбувається, коли вірус потрапляє в організм людини через слину заражених тварин. Це може статися під час укусів, подряпин, або при контакті слини зі слизовою оболонкою очей, рота чи носа. Вірус може проникнути в організм навіть через мікроскопічні пошкодження на шкірі, наприклад, при контакті з предметами чи одягом, забрудненими слиною хворої на сказ тварини.

Ознаки сказу у диких тварин часто проявляються в нетиповій поведінці. Хворі тварини можуть бути агресивними або, навпаки, надзвичайно спокійними, не реагуючи на наближення людини. Їхня хода стає нестійкою, може спостерігатися рясне виділення слини, незвичайний блиск в очах, утруднене ковтання та настовбурчена шерсть. У домашніх тварин (собак, котів) та сільськогосподарських тварин сказ може проявлятися безпричинною агресією, нападами на людей та інших тварин. Також спостерігається надмірне слиновиділення, незвична поведінка, водобоязнь, парези та параліч щелеп і кінцівок.

Хоча сказ не піддається лікуванню, його поширення можна попередити та контролювати. Система профілактичних заходів включає суворе дотримання ветеринарно-санітарних та технологічних норм при утриманні собак, котів та хижих тварин у населених пунктах, а також контроль над щільністю популяції червоної лисиці. Своєчасна вакцинація домашніх улюбленців є одним з найважливіших профілактичних заходів.