Кам’янське районне управління ГУ ДПСС в Дніпропетровській області інформує про випадок сказу у Кам’янському. З метою інформування та запобігання ризиків захворювання на сказ тварин та їх власників, розвінчуємо найпоширеніші міфи про сказ, а також представляємо реальність. Сказ – це небезпечна смертельна інфекційна хвороба тварин та людей, і єдиним ефективним засобом боротьби з нею є вакцинація. Нехтування щепленням може призвести до захворювання та загибелі ваших улюбленців і водночас стати загрозою для здоров’я членів вашої родини. Розглянемо найпоширеніші міфи про сказ та спростуємо їх, щоб допомогти вам захистити себе та своїх домашніх улюбленців.

Міф 1: Вакцинувати тварин, які не виходять на вулицю або не потрапляють в дику природу, не обов’язково.
Реальність: Дика природа може сама “прийти” до тварини, що мешкає ізольовано. Наприклад, кажани можуть потрапити до оселі, а вони часто переносять сказ.

Міф 2: Вакцинувати потрібно лише дорослих тварин, одного щеплення достатньо.
Реальність: Вакцинувати обов’язково щорічно з 3-х місячного віку. Після першого щеплення необхідна щорічна ревакцинація, щоб підтримувати імунітет.

Міф 3: Вакцини проти сказу є “важкими” для тварин.
Реальність: Сучасні вакцини максимально безпечні, ефективні та мають дуже низький % теоретично можливих ускладнень. Після вакцинації можуть спостерігатися незначні побічні ефекти, такі як короткочасне підвищення температури або млявість, але вони швидко минають.

Міф 4: Сказ переносять лише собаки, рідше – коти.
Реальність: Вірус вражає всіх теплокровних тварин, які потім стають його переносниками. Сказ може вражати як диких, так і домашніх тварин, включно з лисицями, єнотами, котами, собаками та навіть гризунами.

Міф 5: Хвора тварина завжди поводиться агресивно, в неї тече слина.
Реальність: На початковій стадії слина може не текти. Ознаки проявляються через 3-5 днів після зараження. Хвороба може мати безсимптомний перебіг. Тварина може бути пригніченою. Існують дві основні форми сказу: буйна (агресивна) та паралітична (тиха). При паралітичній формі тварина може бути млявою та не виявляти агресії.

Міф 6: Захворіти на сказ можна, якщо доторкнутися до хворої тварини.
Реальність: Тварини виділяють вірус зі слиною. Вірус проникає в організм людини через укус, потрапляння зараженої слини на слизові оболонки, подряпини, мікроушкодження шкіри. Тому важливо уникати контакту зі слиною тварин, особливо якщо є підозри на сказ.

Міф 7: Люди не хворіють на сказ.
Реальність: Люди хворіють! В організмі людини вірус нервовими волокнами потрапляє у спинний і головний мозок, викликає запалення, параліч і смерть. Сказ у людей завжди смертельний, якщо не розпочати негайне лікування.

Міф 8: До лікаря не обов’язково звертатися відразу після укусу, можна почекати якийсь час.
Реальність: Після появи перших симптомів медики вже не зможуть допомогти хворому. Чим швидше розпочати лікування після контакту з вірусом, тим вищі шанси на виживання.

Міф 9: Сказ виліковний.
Реальність: Єдиний офіційно визнаний і ефективний спосіб уникнути сказу в разі ризику зараження – своєчасна профілактична вакцинація. На жаль, ліків від сказу немає. Тому профілактика – це єдиний надійний захист.

Наголошуємо на тому, що для недопущення сказу тварин необхідно щорічно робити щеплення всім домашнім улюбленцям, починаючи з 3-місячного віку. Вакцина проти сказу є безкоштовною, для здійснення щеплення необхідно лише звернутися до лікарень ветеринарної медицини Держпродспоживслужби на вашій території.