Сказ – це особливо небезпечна гостра вірусна хвороба, яка вражає як тварин, так і людей. Вона характеризується розвитком енцефаліту та стрімким ураженням центральної нервової системи. На жаль, летальність від сказу для людей сягає майже 100%. За оцінками ВООЗ, сказ входить до п’ятірки найбільш небезпечних зооантропонозів, що мають значні соціально-економічні наслідки.

На сказ можуть хворіти всі теплокровні тварини, включаючи мишей, щурів, зайців та інших. Однак, найбільшу небезпеку становить сказ серед лисиць, собак, котів та великої рогатої худоби, особливо в Бориспільському районі.

Основними джерелами сказу є дикі тварини, зокрема з сімейства собачих (вовки, лисиці, єнотоподібні собаки), а також кажани. Важливо пам’ятати про ці джерела сказу та вживати запобіжні заходи.

Протягом 2023 року не було зареєстровано випадків захворювання на сказ серед мешканців області. Проте, ризик захворювання на сказ залишається, оскільки епізоотична ситуація в області є несприятливою. Згідно з інформацією Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області, протягом року було зареєстровано 25 випадків сказу серед тварин, зокрема серед котів (домашніх та безпритульних), собак, лисиць та великої рогатої худоби. Ситуація зі сказом вимагає постійної пильності.

ЕПІДПРОГНОЗ: Епізоотична ситуація зі сказу в Київській області залишається напруженою. Враховуючи велику кількість випадків сказу серед домашніх тварин, нерівномірне постачання антирабічної вакцини до медичних закладів та проблеми із забезпеченням медичних закладів антирабічним імуноглобуліном, існує загроза виникнення випадків сказу серед населення області. Сказ – це серйозна загроза для здоров’я людей та тварин.

Щороку близько 500 осіб звертаються за медичною допомогою з приводу укусів тваринами в медичні заклади району. Це підкреслює важливість профілактики сказу та своєчасного звернення за медичною допомогою.

Погодні умови сприяють розмноженню мишовидних гризунів, які є основною кормовою базою для лисиць та інших плотоїдних тварин. Фінансові труднощі призвели до скорочення заходів боротьби з гризунами. Також гостро стоїть проблема з безпритульними тваринами. Важливим є відношення людей до небезпеки захворіти на сказ – це відмова від щеплень і самовільне переривання щеплень. Не варто недооцінювати ризик сказу.

Причини складної ситуації в Україні щодо сказу собак та котів:

– недостатній контроль за виконанням правил утримання собак і котів та безвідповідальність власників тварин, що призводить до збільшення кількості безпритульних тварин, особливо на околицях міста, на територіях інших населених пунктів, дачних ділянок та прибудинкових територіях;

– небажання власників вакцинувати домашніх тварин проти сказу;

– відсутність чіткої нормативно-правової бази щодо розведення і утримання собак і котів, адміністративної та юридичної відповідальності їх власників, особливо у приміських зонах та сільських місцевостях;Антропоургічний (міський) тип сказу в Україні еволюціонує за рахунок неконтрольованого збільшення чисельності бродячих і безпритульних собак. відповідальності їх власників, особливо у приміських зонах та сільських місцевостях.

Таким чином, напружена епізоотична ситуація в Україні щодо сказу зумовлена різноманіттям резервуарів та джерел збудника інфекції. Якщо раніше всі штами вірусу сказу розглядалися в єдиному антигенному відношенні, то нині класифіковано його 4 серотипи та 7 генотипів. Виділення вірусу зі слиною у тварин починається за кілька днів до розвитку клінічних ознак хвороби і триває протягом усього періоду захворювання. Хворі на сказ дикі тварини втрачають почуття страху і забігають в населені пункти. У собак інкубаційний період триває від 2 до 8 тижнів. Захворювання починається періодом провісників: поведінка собаки змінюється, вона стає неспокійною, ховається від людей, гризе неїстівні предмети, ковтає навіть дрібне каміння. З’являється слинотеча. Через 1-3 дні настає буйний період, який триває 3-4 дні. Собака кидається на людей і тварин, майже не гавкає або гавкає хрипло з підвиванням. Скажені собаки безцільно бігають вулицями, морди вкриті густою слинною піною. Далі настає паралітичний період, тварина пересувається тільки на передніх лапах (задні паралізовані), хвіст висить, язик звисає з рота, слина тягнеться стрічкою. В судомах тварина гине. Збудник захворювання в холодну пору року довго зберігається в неприбраних трупах тварин, що загинули від сказу.

Головною ознакою сказу у диких тварин є зміна поведінки, перш за все, втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність і навіть удень з`являються у населених пунктах, нападають на людей і тварин. Важливо знати про ці ознаки сказу.

Для виникнення захворювання у людини має значення місце укусу та характер ран. Особливо небезпечні укуси в голову, обличчя та кисті рук, тобто місця, близькі до спинного та головного мозку. Інкубаційний період при сказі в людини коливається від 14 днів до 6-12 місяців. Першим виникає тупий біль у ділянці укусу. Рубець на місці укусу нерідко припухає, червоніє, свербить, біль поширюється по ходу нервів. З’являється надмірна рефлекторна збудливість нервових центрів, зокрема дихання і ковтання. Настає розлад дихання, болісні судороги ковтальних м’язів при спробі напитись, слинотеча. Без інтенсивного лікування смерть настає в перші сім днів хвороби в результаті дихальної недостатності.

Найчастіше люди заражаються при порушенні норм поведінки з тваринами. Щоб не заразитися, необхідно утримуватись від контактів з дикими та безпритульними тваринами, виконувати правила утримання домашніх тварин. Обов’язково потрібно робити щорічні щеплення проти сказу домашніх та сторожових собак, доставляти фахівцям ветеринарної медицини хворих тварин або їх трупи в разі загибелі. Не можна знімати шкіру з трупів диких тварин, вбивати здорових на вигляд тварин, які нанесли укуси, а терміново викликати ветеринарного лікаря.

Укушені рани, подряпини, місця ослинення потрібно негайно ретельно промити проточною водою з господарським милом, миючим засобом з подальшою обробкою країв рани спиртом, настоянкою або водним розчином йоду. В цей же день слід звернутися до травматологічного пункту, який працює цілодобово. Протипоказань для щеплень немає.

Своєчасна кваліфікована медична допомога особам, які зазнали нападу тварин, укусів або ослинення, є найважливішою ланкою запобігання захворюванням людей на сказ, особливо в умовах неблагополучної епізоотичної ситуації, неефективних заходів щодо вирішення проблеми безпритульних тварин, незадовільного контролю утримання домашніх тварин, недостатнього обсягу щеплень тварин проти сказу. Сказ – це хвороба, яку можна попередити.

Одним з найголовніших заходів профілактики сказу є імунізація тварин. Вакцинація тварин – це надійний спосіб захисту від сказу.

Щорічно в Україні здійснюється понад 5 млн. щеплень тварин проти сказу. Вакцинація – це ефективний метод боротьби зі сказом.

Парентеральна імунізація (вакцинація) домашніх тварин включає обов’язкову імунізацію всього поголів’я собак на всій території країни; котів – в зонах стійкого неблагополуччя; сільськогосподарських тварин – при спалахах захворювання. Необхідно проводити вакцинацію домашніх тварин.

Розподіл приманок з вакциною відбуватиметься наземним методом у лісових та мисливських угіддях. Розповсюдження приманок – це один зі способів вакцинації диких тварин.

Приманка безпечна для людей і тварин; має вигляд невеликих брикетів розміром із сірникову коробку із запахом м’ясокісткового борошна. Усередині – желеподібна капсула з вакциною проти сказу. Приманки з вакциною безпечні для тварин і людей.

Прохання до жителів області: у разі виявлення приманок не брати їх руками та не переносити з місць розкладання. Не чіпайте приманки з вакциною.

Дані міри спрямовані на створення стійкого імунітету до сказу серед диких тварин, адже дикі тварини, а саме лисиці, є основним резервуаром збудника вірусу сказу в навколишньому середовищі. Своєю чергою це зменшить ймовірність передачі збудника захворювання до сільськогосподарських та домашніх тварин. Важливо створити імунітет до сказу у диких тварин.

До лікаря слід звертатися відразу після контакту (укусу або ослинення) з підозрілою твариною, оскільки при проявах клінічних ознак врятувати хворого не вдається. Своєчасне звернення до лікаря є критично важливим.

У разі вчасного звернення постраждалого до лікувальної установи проводиться щеплення антирабічною вакциною, яка попереджає захворювання і врятовує життя. У разі несвоєчасного проведення вакцинації після укусу інфікованої тварини хвороба закінчується смертю. Вакцинація – це єдиний спосіб врятувати життя.

Однією з головних причин, що призводить до захворювання і смерті покусаних скаженими тваринами людей, є небажання або незнання про необхідність пройти профілактичне лікування вакциною. Крім того, причиною смерті від цього страшного захворювання стають пізнє звернення до фахівців, і отже, пізній початок лікування, а також перерване профілактичне лікування або порушення режиму поведінки щепленого у період антирабічних щеплень (вживання алкоголю). Очищення рани та імунізація, зроблені якомога раніше після підозрілого контакту з твариною, можуть запобігти розвитку сказу практично на 100%. Не відмовляйтеся від вакцинації!

Якщо Вас укусила тварина або її слина потрапила на Вашу шкіру чи слизові оболонки обов’язково зверніться до лікаря. Питання проведення антирабічної допомоги постраждалому вирішує лікар. Зверніться до лікаря негайно.

Не зволікайте жодної хвилини! Єдиним захистом від хвороби є щеплення, причому воно не має протипоказань!

Якщо Вас укусила домашня тварина, з’ясуйте ім’я та адресу при можливості телефон її господаря. Це необхідно для того, щоб ветеринар міг спостерігати за станом тварини протягом 10 діб від моменту укусу. Якщо тварина протягом цього часу залишається здоровою, для постраждалого небезпеки зараження сказом вже не існує і необхідності в проведенні антирабічних щеплень немає. Перевірте стан тварини, яка вас вкусила.

Щоб запобігти захворюванню на сказ, дотримуйтесь наступних правил:

• не контактуйте з бездомними і дикими тваринами, розповідайте дітям про небезпеку таких контактів;
• не провокуйте тварин на укуси: не намагайтеся годувати, надавати допомогу невідомим, безпритульним тваринам, дражнити їх;
• уникайте скупчень безпритульних собак
• при укусі або ослиненні підозрілою твариною промийте рану водою з милом, краї рани обробіть розчином йоду;
• своєчасно робіть своїм домашнім тваринам щеплення проти сказу.

Проте, слід пам’ятати, що всі заходи з профілактики сказу будуть марні, якщо кожен власник тварин не буде розуміти, що він несе відповідальність не тільки за своє здоров’я чи свого улюбленця, але і за здоров’я оточуючих. Відповідальність – це ключ до запобігання сказу.

Наголошуємо на тому, що для недопущення сказу тварин необхідно щорічно робити щеплення всім домашнім улюбленцям, починаючи з 3-місячного віку. Вакцина проти сказу є безкоштовною, для здійснення щеплення необхідно лише звернутися до установи ветеринарної медицини. Вакцинація – це безкоштовний захист від сказу.