Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу. Воно характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким ушкодженням центральної нервової системи. У 100% випадків – смертельне.

Як можна заразитися сказом?

Вірус передається через укус інфікованою твариною або ослинення нею пошкодженої шкіри чи слизових оболонок людини. Захворюванню можна запобігти, якщо людина, яку вкусила чи ослинила невакцинована/невідома/дика тварина, негайно звернеться по допомогу до лікаря. Якщо людина не звертається за медичною допомогою вчасно і розвивається сказ, допомогти захворілому неможливо.

Які ознаки та симптоми сказу?

Вірус сказу вражає центральну нервову систему. Якщо людина не отримує відповідної медичної допомоги після укусу, пошкодження шкіри, ослинення твариною, вірус може викликати захворювання головного мозку, що врешті-решт призведе до смерті. Летальність від сказу для людей після появи симптомів — 100%. Перші симптоми – поколювання, свербіння у місці укусу. Також можуть виникати симптоми, що нагадують грип, – лихоманка, головний біль, м’язові болі, втрата апетиту.
Через кілька днів розвиваються неврологічні симптоми:
• дратівливість та агресивність;
• хаотичні рухи та збудження;
• розгубленість, галюцинації;
• м’язові спазми і незвичайні пози;
• судоми;
• слабкість або параліч (коли людина не може перемістити частину тіла);
• надзвичайна чутливість до яскравого світла, звуків або дотику;
• вироблення надміру слини («піноутворення в роті»), м’язові спазми в горлі, утруднене ковтання;
• страх задихнутися, гідрофобія (водобоязнь).
Що викликає сказ?
Інфіковані тварини мають вірус у своїй слині. Зараження сказом відбувається при потраплянні на пошкоджену шкіру або слизові оболонки зараженої слини, спинномозкової рідини або частинок мозку хворої тварини. Вірус потрапляє в організм через пошкоджену шкіру чи слизові оболонки та проходить через нерви в мозок. Там він розмножується і викликає запалення та пошкодження.
Природними осередками сказу є дикі хижі тварини. В Україні це лисиці, вовки, єнотоподібні собаки.
Однак важливо розуміти, що на сказ можуть хворіти всі ссавці включно з домашніми собаками та котами, а також кіньми, козами, коровами, вівцями, їжаками тощо. Також треба пам’ятати, що на сказ можуть хворіти й гризуни, зокрема щури та білки. Дуже небезпечними в плані ризику зараження сказом вважаються кажани.
Період збудження триває 3-4 дні, а на 6-8 день тварина гине.

Як діагностувати сказ?

Нема можливості дізнатися одразу, чи є у тварини сказ. Якщо людину вкусила тварина, її вважають потенційно хворою. Не потрібно чекати на результати обстеження тварини – екстрену профілактику потрібно розпочати негайно. Лабораторні тести можуть виявити інфекцію, але вони будуть позитивними у період захворювання, коли вже буде пізно для лікування.
Якщо тварину впіймають, можна обстежити її мозок на наявність вірусу, однак для цього її потрібно приспати. Якщо це домашній улюбленець, наприклад, Ваш собака або кіт, рекомендовано інформувати відповідні служби, аби ті спостерігали за твариною протягом 10 днів (за цей час буде зрозуміло, чи хвора тварина, і це має підтвердити ветеринар). Впродовж усього цього часу (виловлювання тварини, обстеження її мозку чи 10-денне спостереження), заходи з екстреної профілактики сказу не припиняються!

Яка екстрена профілактика сказу?
Що робити, якщо Вас вкусила тварина?

Ефективного лікування хвороби не існує! Лікарі орієнтуються на профілактику і намагаються зупинити розвиток хвороби одразу після укусу тварини.
Кожен, кого вкусила тварина, повинен негайно отримати медичну допомогу.

Як запобігти сказу?
• Вакцинуйте домашніх тварин;
• Повідомляйте місцеві органи контролю про бездомних тварин;
• Навчайте дітей не чіпати та не годувати бродячих кішок або собак;
• Навчайте дітей триматися подалі від диких тварин.

Алгоритм дії при укусі/ослиненні:
• Промити зону укусу/ослизнення водою з милом, прикрити чистою пов’язкою зону укусу;
• Негайно звернутися до травмпункту;
• Отримати першу дозу вакцини від сказу та, за потреби, антирабічний імуноглобулін. Якщо минуло більше 5 років з часу останньої вакцинації проти правцю, отримати дозу вакцини АДП-М;
• Повідомити місцеві органи контролю тварин про інцидент;
• Продовжувати вакцинацію у свого сімейного лікаря.