Сказ – це надзвичайно небезпечне інфекційне захворювання, що викликається рабівірусом і вражає центральну нервову систему. Важливо усвідомити, що сказ є смертельним у 100% випадків після появи симптомів. Саме тому своєчасна профілактика сказу та негайні дії після потенційного контакту є критично важливими для порятунку життя.

Як відбувається зараження сказом?

Вірус сказу передається переважно через укуси або подряпини, нанесені інфікованою твариною. Також зараження може статися через ослинення пошкодженої шкіри чи слизових оболонок людини. Це означає, що навіть невелике ушкодження на шкірі, на яке потрапила слина хворої тварини, може стати шляхом для проникнення вірусу. Захворюванню можна запобігти, якщо людина, яку вкусила чи обслинила невакцинована, невідома або дика тварина, негайно звернеться по медичну допомогу. Якщо ж людина не звертається за допомогою вчасно і розвивається сказ, допомогти хворому, на жаль, вже неможливо.

Що є джерелом вірусу сказу?

Інфіковані тварини переносять вірус у своїй слині. Зараження сказом відбувається, коли інфікована слина потрапляє на пошкоджену шкіру або слизові оболонки. Вірус проникає в організм через ці пошкодження та поширюється по нервах до мозку. Там він інтенсивно розмножується, викликаючи запалення та значні ураження нервової тканини. Природними осередками сказу в Україні є дикі хижі тварини, такі як лисиці, вовки та єнотоподібні собаки. Однак варто пам’ятати, що на сказ можуть хворіти абсолютно всі ссавці, включаючи домашніх собак і котів, а також коней, кіз, корів, овець, їжаків та багатьох інших. Гризуни, зокрема щури та білки, також можуть бути носіями вірусу. Кажани вважаються особливо небезпечними з точки зору ризику зараження сказом через їхню приховану поведінку та поширеність.

Як діагностувати сказ?

Не існує швидкого способу визначити, чи має тварина сказ, одразу після контакту. Якщо людину вкусила або обслинила тварина, її автоматично вважають потенційно хворою. У разі вилову тварини, її мозок можна обстежити на наявність вірусу, але для цього тварину необхідно приспати. Якщо це домашній улюбленець, наприклад, ваш собака або кіт, рекомендовано повідомити відповідні ветеринарні служби для спостереження за твариною протягом 10 днів. Протягом цього періоду ветеринар зможе підтвердити або спростувати наявність хвороби. Важливо: незалежно від того, чи тварину виловлюють для обстеження, чи за нею спостерігають протягом 10 днів, заходи з екстреної профілактики сказу не можуть бути припинені.

Яка екстрена профілактика сказу? Що робити після укусу тварини?

Ефективного лікування вже розвиненого сказу не існує, що робить профілактику єдиним шансом на порятунок. Кожен, кого вкусила або обслинила потенційно хвора тварина, повинен негайно отримати медичну допомогу. Лікарі якомога швидше вводять вакцину проти сказу за стандартною схемою: 0-3-7-14-28 днів (0 — введення першої дози). Важливо, що протипоказів до екстреної вакцинації проти сказу немає. Своєчасне введення вакцини є життєво важливим, адже, як вже зазначалося, лікування сказу не існує. У певних випадках, окрім вакцини, додатково вводять антирабічний імуноглобулін. Цей препарат забезпечує негайний захист до того, як почне діяти вакцина. Антирабічний імуноглобулін необхідний при таких обставинах:

• Широкі укуси (більше 5 см);
• Глибокі укуси (що сягають м’язів);
• Будь-який укус, нанесений дикою твариною;
• Безпосередній контакт з кажанами;
• Будь-який укус або ослинення пошкодженої шкіри на таких ділянках: голова, шия, руки, промежина;
• Ослинення слизових оболонок, навіть без їх ушкодження.

Важливо пам’ятати: антирабічний імуноглобулін не вводиться без одночасного введення антирабічної вакцини! Його введення має бути проведено якомога раніше, але не пізніше 7 днів з моменту введення першої дози вакцини. Введення імуноглобуліну здійснюється в стаціонарних умовах.

Як запобігти сказу?

Найкращі способи запобігти сказу включають:

• Регулярну вакцинацію домашніх тварин. Це єдиний надійний захід профілактики сказу у тварин.
• Повідомлення місцевих органів контролю про бездомних тварин.
• Навчання дітей не чіпати та не годувати бродячих кішок або собак.
• Навчання дітей триматися подалі від диких тварин.

Це вкрай важливо!

Сказ вилікувати неможливо, його можна лише попередити. Навіть якщо укус був не до крові, слина зараженої тварини могла потрапити на слизову оболонку чи подряпини шкіри, а це становить пряму загрозу для здоров’я та життя. Категорично рекомендуємо утриматися від контакту з безпритульними чи дикими тваринами. Всі, хто отримав травму, нанесену безпритульною, дикою твариною або домашньою твариною з підозрою на сказ чи підтвердженим сказом, мають право на безкоштовну лікувально-профілактичну імунізацію. Відповідні міністерства щорічно забезпечують наявність вакцин та препаратів, необхідних для цього. Державною службою ветеринарної медицини щеплення проти сказу свійським тваринам проводяться безкоштовно. Для отримання роз’яснень звертайтесь до спеціалістів ветеринарної медицини, які обслуговують ваш населений пункт, або до районної державної лікарні ветеринарної медицини.