Сказ — це небезпечне гостре інфекційне захворювання, яке вражає як тварин, так і людей. Його збудником є вірус сказу, що має виражену нейротропну дію, тобто активно впливає на нервову систему. Це призводить до розвитку серйозного енцефаліту та швидкого ураження центральної нервової системи. Вірус сказу, потрапляючи в організм, атакує центральну нервову систему. Без своєчасного медичного втручання після можливого інфікування, розвиток захворювання головного мозку стає неминучим, що, на жаль, майже завжди призводить до летальних наслідків. Летальність сказу для людей сягає майже 100%. Однак, запобігти сказу можливо шляхом вакцинації домашніх тварин, уникаючи контактів з дикою фауною та негайно звертаючись за медичною допомогою після будь-якого підозрілого контакту до появи перших симптомів.

Щорічно, за оцінками, сказ стає причиною приблизно 59 000 смертей людей у понад 150 країнах світу. Найбільш ураженими регіонами є Африка та Азія, де реєструється 95% усіх випадків. Імовірно, реальна цифра може бути вищою через недооцінку та неповні дані. Особливо вразливим є сільське населення, причому близько половини жертв — це діти віком до 15 років. Тому розуміння шляхів передачі та методів профілактики сказу є надзвичайно важливим для збереження здоров’я.

Як передається сказ?

Зараження людини сказом від хворої тварини відбувається переважно через:

• Укус інфікованої тварини.
• Подряпини, садна або будь-які пошкодження шкіри, через які потрапляє заражена слина.
• Контакт зараженої слини з слизовими оболонками очей, носа, рота або пошкодженою шкірою.

Згідно з даними фахівців, найчастішим шляхом передачі є укуси хворих тварин. Однак, існують і менш поширені шляхи, як-от подряпини чи садна, що зазнали впливу слини або інших інфікованих матеріалів. Контакти, що не передбачають пошкодження шкіри чи слизових оболонок, наприклад, просто погладжування хворої тварини, або контакт з її кров’ю, сечею чи фекаліями, не становлять ризику зараження сказом.

Тому, у випадку укусу або контакту зі слиною безпритульної чи дикої тварини, слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо лікар недоступний, першочерговим завданням є ретельне промивання рани під проточною водою з милом протягом щонайменше 15 хвилин. Після цього рекомендується обробити рану антисептиком (наприклад, 70% спиртом або 5% розчином йоду) для нейтралізації вірусу. Але навіть після проведення цих заходів, звернення до лікаря залишається обов’язковим.

Симптоми сказу

Початкові симптоми сказу можуть бути неспецифічними: підвищення температури, біль та незвичні відчуття, такі як поколювання, свербіж або печіння в ділянці рани. З прогресуванням захворювання вірус поширюється на центральну нервову систему, викликаючи смертельне запалення головного та спинного мозку. Тому своєчасне розпізнавання симптомів сказу є критично важливим.

Інкубаційний період сказу може варіюватися від одного тижня до року, але найчастіше становить 2-3 місяці. Тривалість цього періоду залежить від місця укусу (найнебезпечнішими є укуси в ділянці голови та шиї, що вимагає негайного звернення до лікаря), кількості та глибини ран, а також від активності вірусу. У перші дні після інфікування можливі підвищення температури, біль та незвичні відчуття в місці пошкодження.

Розрізняють дві форми сказу: активну та паралітичну. Активна форма характеризується підвищеною збудливістю, гідрофобією (страхом води), аерофобією (боязнь протягів). Ця стадія може тривати кілька днів і завершується зупинкою дихання та серцевої діяльності. Паралітичний сказ, який становить близько 30% усіх випадків, має більш тривалий перебіг. Він проявляється поступовим паралічем м’язів, починаючи з місця укусу, що врешті-решт призводить до коми та смерті.

У тварин симптоми сказу також залежать від стадії захворювання. На початковій стадії (до 5 днів) можуть спостерігатися зміни в поведінці: тварини можуть гризти місце укусу, бути одночасно ласкавими та настороженими, відмовлятися від їжі або споживати неїстівні предмети. Слина може виділятися надмірно. У стадії збудження (2-3 дні) тварини стають агресивними, нападають, тікають, з’являються судоми, блювота, параліч. На паралітичній стадії (2-4 дні) настає виснаження, повний параліч та смерть.

Лікування сказу

У разі підтвердженого або підозрюваного інфікування сказом, негайна госпіталізація та введення антирабічної вакцини є обов’язковими. Стандартний курс включає п’ять ін’єкцій: у день звернення (0-й день), а також на 3-й, 7-й, 14-й та 28-й дні. Важливо зазначити, що після появи явних симптомів сказу специфічне лікування відсутнє, і хвороба майже завжди є фатальною. Тому профілактика та своєчасне звернення за допомогою є ключовими.

Профілактика сказу передбачає регулярну вакцинацію домашніх тварин, уникнення контактів з дикими та безпритульними тваринами, а також дотримання правил безпечного поводження з тваринами. Особам, які професійно наражаються на ризик зараження (ветеринари, працівники лабораторій, мисливці), рекомендується профілактичний курс імунізації. Як повідомив раніше в.о. заступника генерального директора Вінницького обласного Центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України Олександр Загоруйко, на території області вперше за 15 років було зафіксовано випадок смерті людини від сказу, спричиненої укусом домашньої кішки.

Коментарі:

Ваш коментар може бути першим 🙂

« повернутися