Сказ: Усе, що потрібно знати про небезпечну хворобу та як себе захистити

Сказ – це небезпечне гостре інфекційне захворювання, яке вражає центральну нервову систему як тварин, так і людей. Викликається специфічним нейротропним вірусом. На жаль, якщо не надати своєчасну медичну допомогу, сказ є смертельним у 100% випадків. Його повна відсутність лікування робить профілактику та швидке реагування критично важливими.

Джерела та шляхи передачі сказу

Будь-яка теплокровна тварина може бути носієм вірусу сказу. Серед домашніх улюбленців найчастіше сказ передають собаки та коти. У дикій природі основними джерелами вірусу є вовки та лисиці. Заразитися від хворої тварини можна кількома шляхами:

• Прямий укус зараженої тварини.
• Подряпини або мікроушкодження шкіри, куди потрапила слина хворої тварини.
• Контакт зараженої слини з слизовими оболонками очей, носа або рота.

Інкубаційний період та симптоми сказу

Інкубаційний період сказу у людини може тривати від одного тижня до трьох місяців, хоча в рідкісних випадках він може затягнутися і до одного-трьох років. Тривалість залежить від багатьох факторів, включаючи локалізацію укусу, кількість вірусу, що потрапив у рану, глибину укусу та вік постраждалої людини.

Перші ознаки сказу часто нагадують симптоми грипу: підвищення температури, головний біль, болі в м’язах, втрата апетиту, нудота та загальна втома. Також може спостерігатися поколювання або свербіж у місці укусу. Ці початкові симптоми можуть ввести в оману, тому важливо пам’ятати про можливий контакт з хворою твариною.

Розвиток неврологічних симптомів

Згодом розвиваються більш серйозні неврологічні прояви, що свідчать про прогресування хвороби:

• Підвищена дратівливість, агресивність та збудження.
• Хаотичні рухи, розгубленість, поява галюцинацій.
• М’язові спазми, незвичайні пози тіла, судоми.
• Слабкість або параліч окремих частин тіла.
• Гіперчутливість до світла, звуків і дотиків.
• Надмірне слиновиділення, спазми м’язів горла, що ускладнює ковтання (гідрофобія – страх води).

На цій стадії шанси на порятунок пацієнта значно зменшуються.

Профілактика та вакцинація проти сказу

Захист від сказу полягає у своєчасному зверненні за медичною допомогою та проходженні повного курсу антирабічних щеплень. Стандартний курс складається з п’яти ін’єкцій, що вводяться в 0-й день (день звернення), а також на 3-й, 7-й, 14-й та 28-й дні. Вакцинація ефективна у 96-99% випадків, якщо вона розпочата вчасно, не пізніше 14 днів після контакту з потенційно хворою твариною.

Важливо знати, що протипоказань до екстреної вакцинації проти сказу не існує. Кожна доза вакцини відіграє ключову роль у запобіганні розвитку хвороби, адже лікування сказу не розроблене.

Коли необхідне введення імуноглобуліну

У певних випадках, крім вакцини, пацієнтові вводять антирабічний імуноглобулін. Він забезпечує негайний захист, доки вакцина не почне діяти. Показаннями для введення імуноглобуліну є:

• Укуси, що перевищують 5 см у довжину.
• Глибокі укуси, що досягають м’язової тканини.
• Будь-які укуси, завдані дикими тваринами.
• Прямий контакт з кажанами.
• Укуси або ослинення (потрапляння слини) на ділянки голови, шиї, рук, промежини.
• Ослинення слизових оболонок, навіть за відсутності видимих ушкоджень.

Пам’ятайте, що укуси домашніх тварин можуть бути так само небезпечні, як і диких. У випадку будь-якого контакту з твариною, що може бути хворою на сказ, негайно зверніться до лікаря, пройдіть вакцинацію та всі необхідні обстеження. Це може врятувати ваше життя!