СКАЗ: Що варто знати та як уберегтися

Сказ – це надзвичайно небезпечне вірусне захворювання, яке вражає усіх теплокровних тварин і людей. Його спричинює нейротропний вірус сказу (Rabies virus) з роду Lyssavirus. Хвороба характеризується розвитком енцефаліту, що призводить до швидкого ушкодження центральної нервової системи, та завжди закінчується смертю.

В медичній літературі інших країн сказ у тварин відомий як рабієс, а у людей – як гідрофобія.

Причини сказу та шляхи передавання інфекції

Джерелом та резервуаром збудника сказу є всі теплокровні тварини. Найбільшу небезпеку для інфікування людини становлять м’ясоїдні, як дикі, так і домашні тварини.

Людина може заразитися сказом від хворої тварини через:

• Укус.
• Подряпину або мікроушкодження шкіри.
• Потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.

Найчастіше люди інфікуються від котів та собак – з-поміж свійської фауни, а в дикій природі – від лисиць та вовків. В Україні червоні лиси є головним джерелом збудника сказу у дикій природі, також вірус виявляли у кажанів.

Серед свійських тварин особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією захисту території, членів зграї або здобуття їжі. Останнім часом зросла роль котів, які часто ділять території лову мишей з лисицями. Досить часто сказом хворіють сільськогосподарські тварини.

Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (у лабораторних умовах, під час відвідування печер, населених кажанами), коли вірус потрапляє через кон’юнктиву, слизову ротоглотки, а також при трансплантації органів від померлих від сказу людей. За даними ВООЗ, у 99% випадків захворювання та смерті людини від сказу джерелом збудника є собаки та кішки, в Україні в 50% – кішки. Близько 40% жертв укусів імовірно хворих на сказ собак – діти віком до 15 років.

Якщо вас укусила або лизнула безпритульна чи дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!

Симптоми сказу

У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває від 7 днів до 3 місяців, але може збільшуватися до 1-3 років, залежно від багатьох факторів:

• Місця, кількості та глибини укусів (найнебезпечніші – укуси в обличчя та голову).
• Кількості та активності вірусу, що потрапив у рану.
• Віку постраждалого (діти вразливіші).

Початкові симптоми сказу – підвищення температури, біль, а також незвичайні відчуття поколювання, пощипування чи печіння в місці ушкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Існує дві форми сказу: активний та паралітичний.

Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та іноді аерофобія (боязнь протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів внаслідок зупинки серця, дихання.

На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.

Початкова стадія (триває до п’яти днів):

• Наявні сліди від укусів.
• Гризуть місце укусу.
• Ласкаві, примхливі, насторожені одночасно.
• Слабкий апетит.
• Їдять неїстівне.
• Слинотеча.
• Блювота.

Збуджена стадія (2–3 дні):

• Агресивні.
• Збуджені.
• Нападають.
• Намагаються втекти.
• Гризуть землю.
• Їдять неїстівне.
• Конвульсії.
• Блювота.
• Параліч.
• Косоокість.

Паралітична стадія (2–4 дні):

• Виснаження.
• Повний параліч.
• Смерть.

Лікування сказу

У разі інфікування людини необхідно негайна госпіталізація та введення антирабічної вакцини. Курс щеплень має складати шість ін’єкцій згідно з інструкцією до вакцини, наприклад Індіраб: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні, або за іншою схемою, якщо використовується інша вакцина.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

Вона ефективна, якщо курс розпочато не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Однак курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту з хворою або підозрілою на сказ твариною. Антитіла в людини з’являються лише на 12–14-й день, а максимальні їх рівні досягаються через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким протягом року.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, ослинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, крім вакцини застосовують і антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб – це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту з твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Загалом лікувальні заходи спрямовані на зменшення страждань хворого. Його поміщають в окрему палату та забезпечують максимальний спокій. Для зниження збудливості призначають наркотичні засоби. Втрати рідини поповнюють шляхом внутрішньовенного введення сольових розчинів, плазмозамінників, розчину глюкози. За потреби здійснюють штучну вентиляцію легень.

Останнім часом у світі обговорюють ефективність лікувального «протоколу Мілуокі», коли хворого під час лікування вводять у штучну кому і застосовують противірусні препарати.

Медичний персонал повинен працювати в захисному одязі, щоб запобігти потраплянню слини на шкіру та слизові оболонки.

Профілактика сказу

Профілактичні заходи поділяються на два напрями: боротьба з носіями збудника та недопущення розвитку захворювання у людини, яку покусала чи обслинила скажена тварина.

Для профілактики сказу необхідно:

• Регулярно вакцинувати свійських тварин.
• Проводити імунізацію диких м’ясоїдних тварин (пероральна імунізація шляхом розкладання у місцях їх перебування їстівних приманок з вакцинами).
• Уникати контактів з потенційно небезпечними тваринами.
• Не торкатися диких чи безпритульних тварин.
• Не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти).
• Виконувати правила утримання тварин.

Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.

Сказ можна повністю уникнути, якщо після укусу людина якнайшвидше отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!

Перша медична допомога після укусу

Якщо вас укусила чи обслинила тварина (особливо дика чи безпритульна) негайно зверніться до лікаря! Якщо тварина домашня, попросіть власника надати документи, що підтверджують її щеплення.

Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус.

Після цього обов’язково зверніться по медичну допомогу.

Обов’язковому щепленню підлягають люди:

• Яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри.
• Покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ).
• Подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки.
• Які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.

Курс профілактичної імунізації призначають людям, які професійно пов’язані з ризиком зараження сказом: ветеринарні фахівці, ловці собак, котів, мисливці, працівники лабораторій, які працюють з вірусом сказу тощо.

Що робити із твариною, підозрілою на сказ

Собаку, кота чи іншу тварину, яка покусала людей або тварин, слід негайно доставити до найближчої ветеринарної клініки для огляду й утримання під наглядом спеціалістів протягом десяти днів, у жодному разі їх не вбивати!

Сьогодні сказ реєструють у 150 державах і територіях світу, на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Щороку від цього захворювання в світі гине понад 55 000 людей і більше 1 млн тварин; 95% випадків смерті від сказу фіксують в Африці та Азії.

Із кінця 1990-х епіцентр сказу в європейському регіоні через високий рівень імунізації диких тварин у Західній та Центральній Європі перемістився на схід.

В Україні останні 30 років епідемічна ситуація щодо захворюваності людей на сказ є нестабільною. Реєструють поодинокі випадки захворювань, є умови для їх поширення. Зокрема, цього року зареєстровано два випадки захворювання серед людей (2017 — теж два, 2016 — чотири).

У 2018 році зареєстровано 1 випадок захворювання у Львівській області (на 1 випадок менше попереднього року). Статистика укусів за 2018 рік тут.

За даними на 1.09.2018, в Україні наявна 12 981 доза антирабічного імуноглобуліну.

Завантажити інформаційні матеріали про сказ можна за посиланням.

Сьогодні сказ реєструють у 150 державах і територіях світу, на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Щороку від цього захворювання в світі гине понад 55 000 людей і більше 1 млн тварин; 95% випадків смерті від сказу фіксують в Африці та Азії.

Із кінця 1990-х епіцентр сказу в європейському регіоні через високий рівень імунізації диких тварин у Західній та Центральній Європі перемістився на схід.

В Україні останні 30 років епідемічна ситуація щодо захворюваності людей на сказ є нестабільною. Реєструють поодинокі випадки захворювань, є умови для їхнього поширення. Зокрема, цього року зареєстровано два випадки захворювання серед людей (2017 — теж два, 2016 — чотири).

За даними на 1.09.2018, в Україні наявна 12 981 доза антирабічного імуноглобуліну.