Сказ — це надзвичайно небезпечне вірусне захворювання, що вражає всіх теплокровних тварин та людей. Спричинене вірусом сказу (Lyssavirus), воно викликає ураження центральної нервової системи, що прогресує до смертельного енцефаліту. Важливо пам’ятати, що після появи симптомів це захворювання майже завжди закінчується летальним результатом.

Причини та шляхи передавання інфекції
Джерелом та резервуаром збудника є всі теплокровні тварини, особливо небезпечними для людини є м’ясоїдні – як дикі, так і домашні. Зараження людини вірусом сказу відбувається переважно через: укус; подряпини та мікроушкодження шкіри; потрапляння інфікованої слини на слизові оболонки.

Серед свійських тварин найчастіше інфікують коти та собаки, а в дикій природі – лисиці та вовки. В Україні основними переносниками цього вірусу у дикій природі є червоні лисиці, також випадки виявлення реєструвалися у кажанів. Безпритульні тварини, особливо собаки, становлять підвищену небезпеку, оскільки укус для них – це інстинктивна реакція захисту. Останніми роками відзначається збільшення ролі котів у поширенні хвороби, адже вони нерідко мають спільні з лисицями території. Досить часто на сказ хворіють і сільськогосподарські тварини. Доведено також можливість аерогенно-контактного зараження, наприклад, при відвідуванні печер, населених кажанами, або при трансплантації органів від померлих від цієї хвороби людей. За міжнародними даними, у 99% випадків захворювання та смерті людини джерелом є собаки та кішки. В Україні ж кішки відповідають за близько 50% випадків. Важливо зазначити, що приблизно 40% жертв укусів імовірно хворих на сказ собак – це діти віком до 15 років.

Симптоми захворювання у людини
Інкубаційний період цієї хвороби у людини зазвичай становить від 7 днів до 3 місяців, але може збільшуватися до 1-3 років. Тривалість залежить від низки факторів: місця, кількості та глибини укусів (найнебезпечніші – укуси в обличчя та голову); кількості та активності вірусу, що потрапив у рану; віку постраждалого (діти більш вразливі). Початкові симптоми включають підвищення температури, біль, а також незвичні відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після їх появи захворювання майже завжди смертельне, оскільки вірус поширюється центральною нервовою системою, викликаючи смертельне запалення головного та спинного мозку.

Розрізняють дві форми цієї недуги: активний та паралітичний. Для активного сказу характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та іноді аерофобія (боязнь протягів). Смерть настає за кілька днів внаслідок зупинки серця або дихання. Паралітична форма становить близько 30% випадків, триває довше та має легший перебіг. Поступово паралізуються м’язи, починаючи з місця укусу, розвивається кома, і настає смерть.

Симптоми у тварин
Ознаки захворювання у тварин варіюються залежно від стадії: Початкова стадія (до 5 днів): наявність слідів від укусів, гризіння місця укусу, зміна поведінки (ласкаві та насторожені одночасно), слабкий апетит, поїдання неїстівного, слинотеча, блювота. Збуджена стадія (2–3 дні): агресія, збудження, напади, спроби втечі, гризіння землі, конвульсії, блювота, параліч, косоокість. Паралітична стадія (2–4 дні): виснаження, повний параліч, смерть.

Лікування та профілактика хвороби
У разі інфікування людини, вкрай важливо негайно госпіталізуватися та розпочати курс антирабічної вакцинації. Схема щеплень залежить від типу вакцини, наприклад, вакцина Індіраб передбачає шість щеплень: у день звернення (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні. Антирабічна вакцина є надзвичайно ефективною, запобігаючи розвитку захворювання у 96–99% випадків, якщо курс розпочато не пізніше 14-го дня з моменту укусу. Проте, імунізацію можуть призначати навіть через кілька місяців після контакту. Антитіла з’являються через 12–14 днів, а максимальний імунітет досягається через 30–40 днів і зберігається упродовж року.

При небезпечних укусах (обличчя, шия, голова, пальці, промежина), множинних або глибоких ушкодженнях, а також при контакті зі слиною хижих тварин, кажанів, гризунів, коли ризик короткого інкубаційного періоду високий, окрім вакцини застосовують антирабічний імуноглобулін. Його вводять, якщо з моменту контакту минуло не більше трьох діб. Загальні лікувальні заходи спрямовані на полегшення страждань хворого, забезпечення спокою, призначення наркотичних засобів та підтримання життєвих функцій. Сучасна медицина обговорює тактику «протоколу Мілуокі» із введенням пацієнта в штучну кому.

Як уберегтися від вірусу: основні правила
Профілактичні заходи поділяються на два ключові напрями: контроль за носіями вірусу та недопущення розвитку хвороби у людини після контакту. Для попередження сказу необхідно: регулярно вакцинувати свійських тварин; проводити пероральну імунізацію диких м’ясоїдних тварин (розкладання їстівних приманок з вакцинами); уникати контактів з потенційно небезпечними тваринами; не торкатися диких чи безпритульних тварин; не підгодовувати безпритульних тварин у місцях скупчення людей, особливо дітей; дотримуватися правил утримання тварин. Будьте особливо обережні з безпритульними та дикими тваринами, що не виявляють страху перед людиною. Захворювання можна повністю уникнути, якщо після укусу постраждалий якомога швидше отримає медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначається лікарем за міжнародними рекомендаціями.

Перша медична допомога після укусу
Якщо вас укусила чи обслинила тварина (особливо дика або безпритульна), НЕГАЙНО зверніться до лікаря! Якщо тварина домашня, запитайте у власника документи про її щеплення. Якщо лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом мінімум 15 хвилин мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду). Після цього ОБОВ’ЯЗКОВО зверніться по медичну допомогу. Обов’язковому щепленню підлягають: люди, укушені скаженими чи підозрілими тваринами; укушені будь-якими дикими тваринами; подряпані підозрілими тваринами або ті, на чиї подряпини/слизові оболонки потрапила слина таких тварин; особи, що отримали мікроушкодження під час роботи з хворими тваринами чи патологічним матеріалом. Профілактична імунізація також рекомендована професіоналам у зоні ризику (ветеринари, ловці тварин, мисливці, лаборанти).

Що робити із твариною, підозрілою на сказ?
Тварину, яка покусала людей або інших тварин, необхідно негайно доставити до ветеринарної клініки для огляду та 10-денного спостереження. У жодному разі не вбивайте її!