«Відпусти і живи далі» – ці слова часто лунають на адресу тих, хто переживає важку втрату. Проте шлях до прийняття є складним і надзвичайно особистим. Не існує універсального посібника, який би пояснив, як саме «жити далі» після втрати близької людини, адже шлях горювання для кожного унікальний. Важливо розуміти, що відчувати біль, смуток і навіть гнів у цей період – це абсолютно нормально.

Для кращого розуміння себе та емоцій, що виникають під час скорботи, варто звернутися до концепції етапів горя, запропонованої видатною вченою та психіатринею Елізабет Кюблер-Росс. Вона однією з перших системно описала різні фази, через які проходить людина, стикаючись з неминучим – втратою. Її модель є одним із найвідоміших підходів до вивчення процесу горювання і допомагає людям усвідомити свої почуття та знайти шлях до зцілення. Етапи горя за Кюблер-Росс включають:

1. Заперечення (Denial): Перша реакція на новину часто є шоком та несприйняттям реальності. Людина може відчувати, що це не відбувається насправді, намагаючись захистити себе від болю. Цей етап є своєрідним буфером, що дозволяє психіці поступово адаптуватися до нової, болючої правди.
2. Гнів (Anger): Коли заперечення починає слабшати, на його місце приходить гнів. Це може бути гнів на обставини, на інших людей, на себе, або навіть на того, кого втратили. Важливо дозволити собі відчувати цю емоцію, оскільки придушення гніву може бути шкідливим для психологічного стану.
3. Торг (Bargaining): На цьому етапі людина намагається знайти спосіб змінити реальність, укладаючи “угоди” з долею, вищими силами або собою. Це можуть бути обіцянки змінити своє життя, якщо біль піде, або роздуми про те, що можна було б зробити інакше, щоб запобігти сумній події.
4. Депресія (Depression): З усвідомленням того, що торг є безсилим, настає глибокий смуток, апатія, почуття безнадії. Цей етап характеризується відчуттям порожнечі, втоми та відсутністю інтересу до повсякденного життя. Це природна реакція на усвідомлення масштабів переживання.
5. Прийняття (Acceptance): На заключному етапі людина починає примирятися з реальністю. Це не означає, що біль повністю зникає, але він стає менш інтенсивним, а людина знаходить у собі сили продовжувати жити, адаптуватися до нових обставин. Це етап, коли можна почати будувати життя без втраченої людини, зберігаючи світлу пам’ять про неї.

Важливо пам’ятати, що проживання горя не є лінійним процесом. Людина може повертатися до попередніх етапів, пропускати деякі з них, або переживати їх у зовсім іншій послідовності. Кожен шлях унікальний, і це абсолютно нормально. Ключове тут – не засуджувати себе за свої почуття та дозволяти собі їх переживати. Уважне ставлення до свого стану та стану людей поруч є вкрай важливим. Якщо ви або ваші близькі відчуваєте, що не можете впоратися з емоціями самостійно, не соромтеся звернутися за підтримкою. Розмова з близькими, друзями, або ж професійна психологічна підтримка від фахівця з ментального здоров’я може значно полегшити цей важкий період. Розуміння етапів прийняття втрати є першим кроком до зцілення та відновлення внутрішньої рівноваги.