З глибоким сумом Україна прощається з ще одним своїм Героєм, захисником Віталієм Васильовичем Максимчуком, 1974 року народження, уродженцем села Василівка. Це непоправна втрата для родини, побратимів та всієї нашої країни. Словами важко передати біль, який відчуваєш, коли дізнаєшся про втрату ще одного сина України. Серце стискається від усвідомлення, що війна продовжує забирати найкращих.

Віталій Максимчук пройшов шлях від шкільних років до звання Героя, відстоюючи свободу та незалежність нашої держави. Після строкової служби в армії він здобув освіту водія тролейбуса у Вінниці, присвятивши цивільне життя роботі на міських маршрутах. Він був люблячим чоловіком, батьком та дідусем, виховав сина, став опорою для доньки дружини та здобув щастя, дочекавшись двох онуків.

З перших днів повномасштабного вторгнення, навесні 2022 року, Віталій став на захист рідної землі. Служив водієм понтонно-мостової машини у складі 70-ї окремої бригади підтримки, а пізніше — гранатометником у лавах 21-ї окремої механізованої бригади. Разом із бойовими побратимами він мужньо боровся з ворогом на найгарячіших напрямках: Херсонщині, Миколаївщині, Донеччині та Сумщині.

Віталій завжди відповідально ставився до виконання своїх військових обов’язків, демонструючи неабияку мужність, відвагу та відданість Батьківщині. Він був прикладом для своїх побратимів, справжнім воїном, який доводив справу до кінця.

Свій останній бій Герой прийняв 14 грудня 2024 року на курському напрямку. Вічна пам’ять і слава Герою, якому назавжди залишиться 50 років.

Висловлюємо найщиріші співчуття родині, друзям та побратимам Віталія. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови в глибокій скорботі. Нехай пам’ять про його подвиг буде вічною.

Віталій Максимчук був похований 4 вересня на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.