✅ Словник безбар’єрності: людина з інвалідністю

🫶 Кожна людина неповторна завдяки безлічі своїх ознак: кольору волосся, очей, зросту, професії, національності тощо. Інвалідність – це лише одна з таких ознак. Тому, говорячи про людину з інвалідністю, коректно вживати термін «людина (особа) з інвалідністю». Це дотримання принципу, за яким людина завжди на першому місці, а її ознака – лише потім, якщо це необхідно зазначити.

❌ Варто уникати терміну «обмежені можливості», адже обмежені можливості властиві всім людям. Ми не можемо бігати зі швидкістю автомобіля, стрибати, як кішка, чи літати, як птах. Навіть читати і рахувати вміють не всі. Отже, обмежені можливості має кожна людина, незалежно від наявності інвалідності.

❌ Так само термін «особливі потреби» стосується кожної людини. Комусь двері здаються занизькими, комусь їжі на загальному столі не вистачає, хтось може спати лише у повній тиші… Ці потреби не мають прямого стосунку до інвалідності. Наявність пандусу, наприклад, давно вже є не особливою потребою, а базовою інфраструктурною потребою для всіх. Ним користуються не тільки люди з інвалідністю, а й батьки з дитячими візочками, пасажири з валізами на колесах та багато інших.

❌ Ще один термін, який варто залишити в минулому, – «неповносправність». Він досі використовується в деяких судових рішеннях, але не є юридично визнаним в Україні. Більшість людей з інвалідністю не є «неповносправними»; вони такі самі, як і решта суспільства, і можуть працювати, навчатися, народжувати та виховувати дітей нарівні з усіма.