Словник назв Радивилівщини: Походження назв сіл та місцевостей

Радивилівщина – край з багатою історією, де кожна назва села чи місцевості має своє унікальне походження. Цей словник, укладений Володимиром Ящуком, розкриває таємниці походження назв населених пунктів Радивилівського району, допомагаючи краще зрозуміти історію та культуру цього краю. Дослідження топонімів – це ключ до розуміння минулого нашого народу.

Адамівка – назва походить від імені першого поселенця, Адама.

Балки – від слова «балка», що означає видолинок або улоговину.

Баранне – місцевість, де колись водилися дикі вівці та барани. Збереження історичних назв важливо для ідентифікації місцевості.

Батьків – від староукраїнського слова «батко», що означає «брат». У перших згадках село називалося саме так, можливо, це вказувало на «братів наділ». Важливо вивчати етимологію назв для розуміння історичного контексту.

Башарівка – від староруського слова “бахор”, “бахорити” – молоти зайве. Можливо, сучасна назва походить від прізвиська перших власників села. Радивилівщина має багато цікавих історичних назв.

Безодня – село, розташоване в болотистій місцевості, серед трясовини. Назви часто відображають географічні особливості місцевості.

Березини – первісно поселення, очевидно, лежало серед березового гаю. Топоніми часто пов’язані з природними ландшафтами.

Білогорівка – від «біла гора».

Боратин – від давнього імені Бората, Борята, власника поселення.

Бригадирівка – від «бригада» – господарська одиниця в колгоспі, колишня назва – Малі Жабокрики, сусідила з Великими Жабокриками.

Бугаївка – від «бугай», це слово має кілька значень: нічний болотяний птах з родини чапель; музичний інструмент; бик.

Веселе – мабуть, колись у цьому, нині майже зниклому селі, при дорозі з Хотина до Рідкова, жили веселі люди. Історичні назви часто відображають характер місцевих мешканців.

Гаї-Лев’ятинські – поселення в гаях поблизу села Лев’ятина.

Гай – колись на тому місці був гай.

Гайки-Ситенські – поселення в гаю поблизу села Ситного.

Гнильче – болотиста, «гнила» місцевість. Радивилівщина багата на топоніми, що описують природу краю.

Гоноратка – від імені власниці села на ім’я Гонората.

Горгулі – від «горголь» – сук, наріст на дереві, поселення біля села Михайлівки, серед сучкуватих дерев.

Гранівка – село на «грані» – на лінії поділу, на межі земель.

Гусари – ймовірно, заклав поселення колишній військовий гусар.

Дружба – назва радянського часу на знак дружби і порозуміння людей, колишня назва.

Дранча – від слова «дран» («дрань»), яке має кілька значень: «обшарпанець», «зорана цілина». Є перекази, що колись тут виробляли дранки – для покриття даху. Околицю стали називати Дранки, а потім – Дране. Існує версія, що Драча – від слова «дранчити», тобто здирати луб дня плетіння кошиків.

Добривода – село славилося доброю водою – джерелами річки Пляшівки.

Довгалівка – село з довгою вулицею, колишня назва – Жабокрики, Великі Жабокрики – вказувала на розташування села в болотистій місцевості, біля заплав річки Пляшівки.

Дубини – поселення серед дубів.

Заміщина – поселення за мостом (на річці Ситенці).

Зарічне – село за рікою Пляшівкою, колишня назва Тарнавка, від прізвища місцевого поміщика Тарнавського.

Засів – від імені першого поселенця Заса (Зосима).

Іванівка – назва від імені першого поселенця.

Іващуки – від імені «Івась», очевидно, від нього почався рід Іващуків.

Казьміри – від імені Казмир, Казимир.

Карпилівка – від імені Карпо, яке носив перший власник поселення.

Козин – поселення на місцевості, де випасалися кози.

Копані – копань – криниця без зрубу, сажавка.

Коритне – назва від слова «корито», що вказує на особливість тутешньої місцевості, доволі низинної і болотистої.

Коти – в часи закріпачення селян «коти», «викотці» промишляли тим, що організовували втечі родин від одного власника до іншого, незважаючи на загрозу суворої кари (часто смертної).

Круки – поселення, де гніздилися круки.

Лев’ятин – від давнього імені Лев, Лев’ята, першого поселенця або власника села. Оскільки вперше було зафіксовано згадку «глев’ятинська криниця”, то, можливо, йдеться про болотисту, глеювату місцевість.

Михайлівка – від імені Михайло, у давніх записах фіксується і Віколовка.

Митниця – село було закладено біля митного пункту на кордоні Росії і Австро-Угорщини.

Немирівка – від імені Немир, яке нині забуте.

Нова Митниця – там свого часу була облаштована нова митниця при кордоні.

Новоукраїнське – нова назва, колишнє найменування села Дранча Руська – від того, що частина села Дранча була закладена при кордоні Росії з Австрією, де служили “руські” люди.

Опарипси – за легендою, село було продане поміщиком «за пару псів» – «о парі псів».

Острів – село в загині річки, серед болотистої місцевості.

Пасіки – поселення, жителі якого займалися бджільництвом.

Перенятин – середньовічне місто, обнесене земляним валом, де надавали пільги в оподаткуванні новим поселенцям із числа мандрівних людей, переймали таких, припиняючи бродяжництво.

Підвисоке – розташоване на підвищенні, на висоті, там друга за значенням висота колишнього Радивилівського району (після гори Красної біля села Дружби).

Підзамче – поселення біля замку, мабуть, мався на увазі древній замок у сусідньому Перенятині.

Підлипки – село біля лип (липок).

Пляшева, Нова Пляшева – від найменування річки Пляшівки (пляш – плішина, мілина).

Пляшівка – село отримало назву від однойменної річки.

Полуничне – більш вірогідно, що не від назви ягід, а від слова «опівнічне» (рос. «полуночное») – в таку пору випасали коней.

Пороховня – хутір серед старого, гнилястого, порохнявого лісу.

Приски – від «приски» – шматки, наділи землі.

Пустоіванне – місце, де колись було село Іванне (Івани), яке, за переказами, після пожежі опустіло, але потім відродилося як Пусті Івани, згодом – Пустоіванне.

Радивилів – від прізвища першого власника містечка Миколи (Миколая) Радзивілла Чорного. «Радивил» – з угро-фінських мов – новоохрещений. Дослідження історії назв – важлива частина культурної спадщини.

Радихівщина – від давнього імені Рад, власника поселення чи першого поселенця. Можливо, як і Радехів, пояснюється словосполученням слів «радо ховатися», оскільки людям доводилося часто переховуватися тут від ворогів у лісах, болотах та очеретах.

Рідків – назва від імені Ред, Редко, звідси походила строукраїнська назва Редков, тобто поселення якогось Редка.

Рудня – на цьому місці в давнину плавили метал і виготовляли металеві знаряддя праці.

Савчуки – первісно село родини власника чи першого поселенця на ім’я Сава.

Сестрятин – ймовірно, від давньоруського імені «Сестрата», хоча існує переказ, що назва пов’язана з колишнім розташуванням села біля російсько-австрійського кордону, де внаслідок участі в контрабандних оборудках не один тутешній житель «сі стратив», тобто розорився.

Ситне – від слова «ситняк», тобто очерет. Біля села протікає річка Ситенка.

Срібне – назва кельтського походження, дана за відблиск річки (Ситенки).

Станіслави – від імені колишнього власника села.

Старики – стара частина села Перенятина.

Стоянівка – первісне місце тривалого постою кочової родини.

Теслугів – назва походить від найменування деревообробного інструмента «тесло», що нагадує собою мотику і може використовуватися для видовбування деревини.

Требіжі – назва кельтського походження, в її основі відоб­ражено прадавній корінь, який означав «житло, домівка».

Хотин – від «хотин» – «хотимий», «бажаний»; є версія, що назва може походити від древнього, нині забутого імені Хот.

***Уклав Володимир ЯЩУК.***

На малюнку: РУЇНИ ЗАМКУ В КОЗИНІ (замалював Наполеон ОРДА в 1862 році).