Війна породила феномен нової української літератури, яка осмислює, рефлексує та реалістично змальовує жорстку воєнну реальність. Вже з 2014 року книги, що писали військові та цивільні автори, почали формувати окрему нішу в сучасній українській літературі. Початок повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році став новим поштовхом для створення сильних та правдивих прозових та поетичних творів. Військові пишуть не тільки про війну. Вони пишуть книжки для дітей, історичні романи, детективи, поезію. У війську сотні митців, але не всі вони відомі широкому загалу, тому для читачів нашої бібліотеки ми провели інформ-дайджест «Слово – це зброя: книги військових письменників». Присутні познайомилися з книгами військових письменників та їх творчістю. Борис Гуменюк, Павло Вишебаба, Дмитро Мамчур, Сергій Татчин, Олена Герасим’юк, Олекса Бик, Ярина Чорногуз, Ліза Жарікова, Гліб Бабич, Артур Дронь, Сергій Гридін, Сергій Лоскот (Лоскутов), Сергій Пантюк, Павло Матюша, Віталій Запека – це далеко не повний перелік військових письменників. Їх творчість – це історії боротьби, втрат і незламності – чесні, болючі, справжні. Книжки, що допоможуть зрозуміти цей час і зберегти пам’ять. Цей вимір літератури, де слова стають потужною зброєю, що відображає дух нації. Книги військових письменників – це дзеркало нашої реальності, що вимагає осмислення та збереження. Кожна історія, написана з передової чи тилу, несе в собі відбиток пережитого, даруючи читачеві можливість доторкнутися до невидимої боротьби та незламної сили духу. Розвиток такої літератури є важливим елементом збереження національної пам’яті та культурної ідентичності в умовах війни. Вона формує нове розуміння героїзму, жертовності та прагнення до перемоги. Читання цих творів допомагає нам усвідомити глибину випробувань, які переживає країна, та ціну миру. Відкриваючи книгу, ми отримуємо доступ до унікального досвіду, що формує наше бачення світу та майбутнього.

« повернутися