Служба у справах дітей наголошує: сучасні діти не є гіршими, не ліниві, не невдячні і не «залежні від телефонів». Вони просто інші, адже виховуються у зовсім іншому світі. Вони зростають в умовах інформаційного хаосу, де панують тиск соціальних мереж, постійні порівняння, кібербулінг та нескінченна вимога бути «ідеальними». Серед цього шуму вони часто почуваються надзвичайно самотніми.

Здавалося б, вони сидять у своїх кімнатах, дивляться в екрани не тому, що їм це більше до вподоби, ніж живе спілкування, а тому, що… просто немає з ким говорити. Батьки, зайняті роботою та повсякденними проблемами, втомлені, не завжди мають час на глибокі розмови. Часом батьки обмежуються швидким «Як справи?» або ж купують новий гаджет, організовують подорож, дарують модні кросівки, думаючи: «Мій син/донька має все».

Проте, насправді, їм не вистачає вас — вашої повної уваги, вашого щирого запитання: «Розкажи, як ти насправді почуваєшся». Адже любов не може замінити жоден iPhone чи екзотична відпустка. Дитині потрібні саме ви, потрібен справжній зв’язок. Необхідна розмова, під час якої ви справді слухаєте, потрібен погляд в очі, без відволікання на телефон. Якщо цього зв’язку не буде, його займе хтось інший. І цей «хтось» може мати зовсім не добрі наміри – це може бути незнайомець з інтернету, токсичне оточення чи жорстокі коментарі, що переслідуватимуть навіть уночі.

Сьогодні діти живуть під пильним мікроскопом. Кожне фото, коментар чи селфі — під прицілом чужих оцінок. І найгірше, що від цього тиску практично немає втечі. Булінг не закінчується із останнім дзвоником у школі. Він іде за ними додому, у ліжко, у телефон, що лежить під подушкою.

Ви можете помилково думати: «Вони ж не скаржаться, отже, усе гаразд». Але насправді, діти часто носять свій біль мовчки. Вони перестають говорити, просити, намагатися бути почутими. Саме в цей момент нам починає здаватися, що все нормально. Але це найнебезпечніший сигнал.

Діти не перестають потребувати батьківської уваги лише тому, що ми зайняті чи втомлені. Вони просто перестають просити про це. І це — найнебезпечніший момент, коли ми можемо остаточно втратити зв’язок із ними. Не чекайте, поки стане надто пізно. Поговоріть із вашою дитиною сьогодні. Послухайте її сьогодні. Будьте поруч сьогодні. 💙💛