Сльози, молитва, гордість! У День Героїв на шкільному подвір’ї Бродівської СЗОШ І-ІІІ ст. №2 відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки, присвяченої Герою України Олександру Мариняку. Ця подія стала символом вшанування пам’яті відважного земляка, який віддав своє життя за свободу та незалежність України.

Рідні, бойові побратими, друзі, вчителі, учні та представники громади зібралися разом, щоб вшанувати пам’ять Олександра Мариняка. Зі сльозами на очах і гордістю в серцях вони віддали шану Герою України. Хвилиною мовчання вшанували також пам’ять Героїв-випускників школи, які поклали своє життя на вівтар перемоги, захищаючи рідну землю. Чин освячення меморіальної дошки здійснив отець Петро Чаплюк, додавши духовної глибини цій важливій події.

Полковник Олександр Мирославович Мариняк народився у Бродах. Його життєвий шлях був сповнений відваги та любові до авіації. Ще школярем він стрибав з парашутом, літав з батьком на гвинтокрилі, і вже тоді твердо знав, що стане льотчиком. Після закінчення Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, отримавши звання лейтенанта, Олександр Мариняк повернувся у рідні Броди льотчиком-оператором Мі-24. Він брав участь у миротворчих місіях у Ліберії та Конго, де проявив свій професіоналізм та відданість службі.

Олександр Мариняк пройшов славний шлях від льотчика-оператора до командира вертолітної ескадрильї. Повномасштабна війна змусила досвідченого льотчика знову стати на захист України. 8 березня в районі Броварів, після успішного вогневого удару по противнику, його авіаційну групу обстріляла ворожа ППО. За проявлену мужність та героїзм Олександру Мариняку було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» та Лицар ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Голова Золочівської районної ради Орест Кавецький повідомив, що Олександру Мариняку присвоєно звання «Почесний громадянин Золочівського району» (посмертно). Відзнаку було вручено дружині Героя, Оксані Мариняк. «Він був прикладом мужності, відданості та честі. Завжди перший — у бою, у рішенні, у допомозі. Його втрата — це рана, яка ніколи не загоїться. Але ми повинні пам’ятати, якою ціною виборюється наше мирне небо», — підкреслив командир військової частини Олег Старченко.

Зі сльозами на очах Оксана Мариняк поділилася спогадами про свого чоловіка: «Для мене він був більше, ніж чоловік. Він був світлом, надією, силою. Я дякую всім, хто береже пам’ять про Олександра Мариняка. Для нього школа завжди була важливим місцем — тепер вона назавжди збереже його ім’я. Він завжди мріяв про вільну Україну. Я вдячна всім, хто прийшов сьогодні згадати його. Він назавжди залишиться в серці кожного, хто його знав».

Вічна пам’ять Героям нашого часу!