Сльози на очах, прапори в руках, і плакати з іменами тих, кого чекають вдома…

Сьогодні, 4 липня, на площі перед Будинком культури в Теплику відбулася тиха, але пронизлива мирна акція-нагадування про наших зниклих безвісти та військовополонених земляків.

Мами, дружини, брати, сестри, діти тримали в руках фото своїх рідних, які не виходять на зв’язок уже місяцями, а то й роками. Різні дати зникнення, різні ситуації, але біль у всіх один — це невідомість, яка не дає спокою ні на хвилину, і мета одна — відшукати правду про їхніх безвісти зниклих синів, чоловіків, батьків, братів… і повернути їх додому.

Це була чергова акція — зі сльозами, з болем, з надривними словами, які треба говорити. Які боляче говорити. Але мовчати — ще болючіше.

Такі акції – це не лише про жест підтримки, це про єдність, гідність і про відповідальність, тому, якщо ви проходите чи проїжджаєте повз — зупиніться хоча б на мить… Пам’ятайте, що кожна зникла людина — це чиясь любов, надія, життя.

Нехай кожен, хто зараз у полоні чи вважається зниклим, знає: їх чекають. І боротьба за них триває.