💔 Смерть рідної душі — це не мить… Це шлях крізь темряву, крізь біль без меж. Кожен день починається з тремтливого усвідомлення: його більше нема… Кажуть, коли людина йде у вічність, вона з собою нічого не забирає… Це не так! Коли на небеса відходять найрідніші, вони забирають наш спокій, мрії, надії на майбутнє… Залишають нам нестерпний біль і спогади про себе… І це не відболить… Ні в родини. Ні в народу.

Згурівщина в жалобі. Сьогодні жителі громади знову схилили голови у скорботі, прощаючись з полеглим Захисником України – Олександром Олександровичем Морозовим, який віддав своє життя, боронячи східні рубежі країни 27 липня 2024 року поблизу населеного пункту Новодонецьке Волноваського району Донецької області.

Україна втратила ще одного відважного воїна, добру, чесну людину і відданого патріота. Батьки втратили єдину дитину, опору в житті, надію та сподівання. Боляче усвідомлювати, що молоде життя обірвалось в розквіті сил. Глибокі співчуття батькам, усім рідним і близьким воїна. Розділяємо невимовний біль непоправної втрати та низько схиляємо голови в глибокій скорботі. Жодні слова не можуть зменшити горе, яке принесла війна.

Світла пам’ять про мужнього Героя, який віддав своє життя за Україну, назавжди залишиться в серцях рідних, близьких та всіх, хто знав, поважав та любив Олександра. Пам’ятаймо наших героїв, яким ми завдячуємо своїм життям. Берегти пам’ять про них – це найменше, що ми можемо для них зробити!

Герої не вмирають, вони продовжують захищати нас із небес! Слава Україні! Героям Слава!