СОЖЦ “ТРИГОЛ” НСЖУ: літопис Триголівських Драконів. Верстається 1-й том книги “Мій незгасимий ореол – “Тригол”. 1995 рік. Нехвороща. Меморіал Євгена Івановича Любимського.

МІНІМАЛЬНО ПОСТУПИВШИСЬ ГОСПОДАРЯМ, ВОГНЕДИШНІ СТАЛИ ДРУГИМИ НА МЕМОРІАЛІ ЄВГЕНА ЛЮБИМСЬКОГО

Минуло багато років, але журналісти Дніпропетровщини досі з теплотою згадують свої зустрічі з Юрієм Любимським, підтримуючи дружні стосунки. Перетинаючись на спортивних майданчиках, державниx заходах, вони з повагою та вдячністю прийняли запрошення на Меморіал Євгена Любимського – батька відомих футболістів Юрія та Володимира Любимських. Окрім команди з Тригола, участь у турнірі взяли дві команди з Магдалинівщини – «Хлібороб» (Топчине) та «Котовка», а також місцеві колективи з Маячки та Нехворощі Новосанжарського району.

У півфіналі команда, що символізує Змія Горинича, зустрілася з колективом із Маячки.

7 (22). “ОРІЛЬ” (МАЯЧКА, НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОН, ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ) — ФЖК “ТРИГОЛ” ДОО НСЖУ — 1:3 (0:2)
Меморіал ветерана місцевого футболу Є. І. Любимського. 1/2 фіналу.
17 вересня 1995 р. Нехвороща (Полтавська область). Стадіон “Колос”. 50 глядачів.
Арбітр — Вален. Халатур (Гупалівка).
“Оріль” М: О. Тарасенко, О. Щербак, М. Гнатенко, А. Теличко, М. Щербак, А. Герасименко, Є. Кібкало, О. Шараєвич, О. Романко, В. Войниченко та інші.
ФЖК “Тригол” ДОО НСЖУ: М. Карабута (Ю. Чернухін, 46), М. Романов, А. Бондаревський, О. Мартишов, М. Сікора, В. Ожогін-к, Д. Тимохін, В. Гамідов, М. Дзоз, В. Лимар, О. Койбаєв.
Рахунок — 0:1 О. Мартишов (5, ногою, зі штрафного), 0:2 О. Койбаєв (28, ногою), 1:2 М. Гнатенко (47, з 11-метрового удару), 1:3 О. Койбаєв (69, ногою).

Ініціатива в матчі з перших хвилин належала гравцям з Тригола, які швидко відкрили рахунок. Олександр Мартишов впевнено реалізував штрафний удар. Перевагу «вогнедишних» подвоїв Олександр Койбаєв, змусивши голкіпера суперників двічі капітулювати.
Після перерви “Триголівські Дракони” могли збільшити відрив, але помилка воротаря призвела до пенальті, який реалізував М. Гнатенко, скоротивши розрив. Однак, Койбаєв поставив крапку у матчі, забивши третій гол. Впевнена перемога “Тригола” з рахунком 3:1!
Особливо варто відзначити атмосферу на стадіоні. Вона була настільки позитивною, що гравці «Тригола» відчували себе комфортно. Капітан команди навіть проїхався колом пошани на велосипеді серед глядачів, що додало команді драйву та гарного настрою.

На попередньому етапі відбулися ще два матчі: “Хлібороб” (Топчине) — “Котовка” (Котівка) — +:-
1/2 фіналу. “Хлібороб” (Топчине) — “Оріль” (Нехвороща, Новосанжарський район) — -:+

8 (23). “ОРІЛЬ” (НЕХВОРОЩА, НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОН, ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ) — ФЖК “ТРИГОЛ” ДОО НСЖУ — 1:0 (1:0)
Меморіал ветерана місцевого футболу Є. І. Любимського. Фінал.
17 вересня 1995 р. Нехвороща (Полтавська область). Стадіон “Колос”. 50 глядачів.
Арбітр — Валер. Халатур (Магдалинівка).
“Оріль” Н: Л. Красько, Вален. Халатур, О. Зінченко, В. Чигрин, В. Гаркуша, Є. Лешко, Ю. Любимський. В. Любимський, В. Жорняк, В. Скляр.
ФЖК “Тригол”: Ю. Чернухін, М. Романов, А. Бондаревський, О. Мартишов, М. Сікора, В. Ожогін-к, Д. Тимохін, В. Гамідов, М. Дзоз, В. Лимар, О. Койбаєв.
Рахунок — 1:0 В. Гаркуша (34, ногою).

Фінальний поєдинок був напруженим. Долю матчу вирішила помилка воротаря «Тригола» Юрія Чернухіна наприкінці першого тайму, який не зміг впоратися з ударом Володимира Гаркуші. У другому таймі команда «Тригол» намагалася зрівняти рахунок, але всі спроби були марними. “Триголівські Дракони” посіли друге місце на турнірі.

За підсумками турніру, найкращими гравцями було відзначено капітана «Тригола» Віктора Ожогіна та Олександра Мартишова. У складі «Орілі» відзначилися Володимир Гаркуша та молодший син Є. І. Любимського – Володимир.

ЄВГЕН ЛЮБИМСЬКИЙ: ШЛЯХ ДО ВЕЛИКОГО ФУТБОЛУ

Юрій Любимський поділився спогадами про свого батька, Євгена Любимського:
– Батько з дитинства захоплювався футболом, грав за команду спиртзаводу в рідній Карлівці. Його талант помітили, і у 1959 році його запросили на перегляд до полтавського «Колгоспника». Він зіграв п’ять матчів, але сімейні обставини не дозволили йому продовжити кар’єру. Згодом батько перейшов до команди Нехворощі, з якою брав участь у Кубку України серед колективів фізкультури. Вони дійшли до фіналу, де поступилися команді з Київщини. Євген закінчив Харківський державний педагогічний інститут, працював вчителем фізкультури, прищеплюючи любов до спорту дітям. На жаль, він передчасно пішов з життя у 33 роки, 19 вересня 1971 року.

На світлинах: передматчеве фото команд «Оріль» (Нехвороща) та ФЖК «Тригол» ДОО НСЖУ. Четвертий справа — Юрій ЛЮБИМСЬКИЙ; 1956 рік. Гравці команди Карлівки (спиртзаводу), справа наліво — Євген ЛЮБИМСЬКИЙ, Леонід КОЛЕСНИК, Віктор ГОНТАРЬ, Олександр ВОЙКО, Леонід ЧУПАКА, Микола ЛИСЯК, Віктор ЯНОВСЬКИЙ, Леонід ПЕРЦЬОВИЙ, Михайло ЛИСЯК, Віталій СОСНОВСЬКИЙ, Григорій КАЧАН та Віктор ДАНІЛЕВСЬКИЙ; 60-і роки. Нові Санжари. Місцевий стадіон. Команда селища, четвертий справа — Євген ЛЮБИМСЬКИЙ.