Соціальне відторгнення – це серйозна проблема, що протиставляється соціальному залученню та інклюзії. Це порушення фундаментальних прав людини, яке проявляється у позбавленні окремих груп можливості повноцінно брати участь у житті суспільства. Люди, які стикаються з соціальним відторгненням, часто не мають належного доступу до освіти, життєво важливих послуг та ресурсів. Вони можуть зазнавати дискримінації або стикатися зі значними перешкодами у повсякденному середовищі, що обмежує їхні можливості та потенціал.

Основні причини соціального відторгнення криються у глибоко вкорінених упередженнях та системній дискримінації. Ці фактори можуть бути пов’язані з різними ознаками: статтю, віком, наявністю інвалідності, сексуальною орієнтацією, статусом мігранта чи біженця, етнічною належністю та іншими характеристиками. Важливо розуміти, що соціальне відторгнення не обмежується лише людськими упередженнями; воно також може бути наслідком штучно створених бар’єрів.

Інфраструктурні та організаційні перешкоди відіграють значну роль у формуванні соціального відторгнення. До таких бар’єрів належать відсутність пандусів та спеціально обладнаного транспорту для людей з обмеженою мобільністю, недоступність цифрових сервісів через брак необхідних навичок або технічних засобів, а також недостатнє покриття якісним інтернет-зв’язком у віддалених або менш розвинених громадах. Ці фізичні та технологічні обмеження створюють додаткові труднощі для багатьох людей.

Ключовим інструментом у боротьбі із соціальним відторгненням є створення безбар’єрного середовища. Коли суспільне та фізичне середовище проєктується з урахуванням потреб усіх людей, незалежно від їхніх індивідуальних особливостей, віку, стану здоров’я чи місця проживання, створюються рівні можливості для активної участі кожного члена суспільства. Безбар’єрність – це шлях до справжньої інклюзії та соціальної справедливості.

Наслідки соціального відторгнення є руйнівними не лише для тих груп, що безпосередньо зазнають його впливу, але й для суспільства в цілому. Економічний, соціальний та культурний розвиток неможливий без повного включення всіх громадян. Створення суспільства, де кожен має рівні права та можливості, є запорукою сталого зростання та процвітання для всіх.