Соціальне відторгнення – це явище, протилежне соціальній залученості та інклюзії, що порушує базові права людини. Воно проявляється, коли певні групи людей виключаються з активного суспільного життя, позбавляються доступу до освіти, послуг та ресурсів, стикаються з дискримінацією або перешкодами в оточуючому середовищі.

Основними причинами соціального відторгнення є упереджене ставлення та системна дискримінація за такими ознаками, як стать, вік, наявність інвалідності, сексуальна орієнтація, міграційний статус та інші.

Проте, соціальне відторгнення не обмежується лише людськими упередженнями. Воно може бути зумовлене бар’єрами, вбудованими в інфраструктуру та організацію простору: відсутність пандусів, недоступність громадського транспорту, обмежений доступ до цифрових сервісів або недостатнє покриття якісного інтернет-зв’язку у віддалених населених пунктах.

Ключовим фактором у подоланні соціального відторгнення є досягнення безбар’єрності. Коли навколишнє середовище враховує потреби всіх людей, незалежно від їхніх індивідуальних особливостей чи місця проживання, створюються рівні можливості для повноцінної участі кожного в суспільному житті. Це сприяє формуванню інклюзивного суспільства.

Соціальне відторгнення становить загрозу не лише для окремих груп населення, але й для загального розвитку суспільства. Без реалізації принципу інклюзії та забезпечення рівних прав для всіх членів громади, досягнення сталого розвитку та процвітання є неможливим. Розширення соціальної залученості веде до зміцнення суспільства.

« повернутися