Розподіл власного майна – це відповідальний крок, який вимагає чіткого розуміння юридичних інструментів. Часто громадяни України стикаються з вибором між спадковим договором, заповітом та договором дарування. Кожен з цих правочинів має свої особливості, але всі вони вимагають нотаріального посвідчення, за винятком деяких випадків дарування. Ключова відмінність криється в моменті переходу права власності, умовах його набуття та можливості судового оскарження. Міністерство юстиції України надає роз’яснення щодо цих правових інструментів, допомагаючи громадянам зробити усвідомлений вибір відповідно до життєвих ситуацій.

Спадковий договір – це угода, за якою одна сторона (спадкодавець) передає іншій стороні (набувачу) своє майно у власність після своєї смерті. Важливою особливістю спадкового договору є те, що він може містити умови, які набувач повинен виконати за життя спакодавця. Це може бути догляд, матеріальне забезпечення або інші зобов’язання. Право власності на майно за спадковим договором переходить до набувача тільки після смерті спакодавця та відкриття спадщини. Такий договір може бути оскаржений у судовому порядку, але це складний процес, що вимагає вагомих підстав.

Заповіт – це односторонній правочин, який виражає волю особи щодо її майна після смерті. Заповідач має право повністю розпоряджатися своїм майном, позбавляти права на спадкування будь-кого із спадкоємців за законом, вказувати інших осіб для спадкування, а також визначати частки майна, що успадковуються. Заповіт може бути змінений або скасований заповідачем у будь-який час. Право власності на майно за заповітом також переходить до спадкоємців після смерті заповідача та відкриття спадщини. Заповіти підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню, за винятком випадків, передбачених законом (наприклад, посвідчення капітаном морського судна).

Договір дарування – це угода, за якою одна сторона (дарувальник) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (обдаровуваному) своє майно у власність. На відміну від заповіту та спадкового договору, право власності за договором дарування переходить до обдаровуваного одразу після укладення договору (або в інший строк, визначений сторонами). Істотною відмінністю є можливість дарувальника розірвати договір дарування у разі, якщо обдаровуваний вчинив щодо нього або його близьких родичів умисний злочин, або якщо обдаровуваний вчиняє дії, що мають ознаки невиконання обов’язку щодо піклування про дарувальника. Договір дарування також потребує нотаріального посвідчення, якщо предметом договору є нерухоме майно або транспортні засоби.

Вибір між цими правочинами залежить від конкретних цілей та обставин. Якщо важливо забезпечити певну особу спадщиною та мати можливість встановити певні умови, то спадковий договір може бути найкращим варіантом. Якщо ж метою є максимальна свобода розпорядження майном та можливість змінювати свою волю, то варто розглянути заповіт. Якщо ж бажання передати майно відбувається за життя, то договір дарування є доцільним. Важливо пам’ятати, що кожен із цих правочинів має свої юридичні наслідки, тому перед укладенням будь-якого з них рекомендовано звернутися за консультацією до кваліфікованого юриста.