Розбираємося у тонкощах спадкування: спадковий договір, заповіт та договір дарування – у чому різниця?

При вирішенні питання щодо розпорядження своїм майном, чи то рухоме, чи нерухоме, громадяни України часто стикаються з необхідністю вибору оптимального правового інструменту. Перед ними постає вибір: скласти заповіт, укласти спадковий договір або ж оформити договір дарування. Всі ці правочини мають спільну, але важливу рису: вони потребують обов’язкового нотаріального посвідчення. Виняток становлять деякі випадки дарування, але загалом, звернення до нотаріуса є ключовим кроком. Однак, головні відмінності між ними криються у моменті переходу права власності, умовах, на яких це право набувається, а також у можливості їх оскарження у судовому порядку. Ці нюанси мають вирішальне значення для правильного оформлення волі власника майна.

Міністерство юстиції України надає роз’яснення щодо основних відмінностей між цими правочинами. Розуміння їхніх правових наслідків та специфіки застосування у різноманітних життєвих ситуаціях допоможе громадянам зробити усвідомлений вибір. Спадковий договір, заповіт та договір дарування – кожен з них має свої унікальні характеристики, які впливають на процес передачі майна спадкоємцям або обдарованим.

Заповіт – це односторонній правочин, який набирає чинності тільки після смерті заповідача. До цього моменту він може бути змінений або скасований за бажанням заповідача. Спадкоємець за заповітом отримує право власності на майно лише після відкриття спадщини і проходження відповідних процедур.

Спадковий договір – це двосторонній правочин між спадкодавцем та спадкоємцем. Важливою особливістю спадкового договору є те, що він може встановлювати певні умови щодо набуття спадщини, наприклад, виконання спадкоємцем певних зобов’язань перед спадкодавцем за життя останнього, або ж передачу майна конкретній особі. Право власності за спадковим договором переходить до спадкоємця після смерті спадкодавця, але умови договору можуть встановлювати й інші моменти.

Договір дарування – це двосторонній правочин, за яким одна сторона (дарувальник) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (обдаровуваному) майно у власність. Право власності за договором дарування зазвичай переходить до обдаровуваного з моменту укладення договору або передачі майна, залежно від предмета договору. Це означає, що обдаровуваний стає повноправним власником майна ще за життя дарувальника.

Вибір між цими трьома інструментами залежить від конкретної мети, яку ставить перед собою особа. Якщо мета – передати майно після смерті, і при цьому зберегти повний контроль над майном за життя, то заповіт може бути найкращим вибором. Якщо ж важливо забезпечити виконання певних умов спадкоємцем або мати гарантії передачі майна, спадковий договір може бути більш доцільним. У випадку, коли бажання полягає у безпосередній передачі майна у власність іншій особі ще за життя, то договір дарування є відповідним рішенням.

Зверніть увагу, що кожен з цих правочинів має свої ризики та особливості, а також можливості для оскарження. Для прийняття зваженого рішення та уникнення потенційних проблем у майбутньому, настійно рекомендується отримати кваліфіковану консультацію від нотаріуса або юриста. Вони допоможуть розібратися у всіх нюансах законодавства та вибрати найбільш підходящий варіант саме для вашої ситуації. Розпорядження майном – відповідальний крок, який потребує уваги до деталей.

Докладніше: https://is.gd/Ua0nhw