Спільне життя без офіційної реєстрації шлюбу, відоме як цивільний шлюб, стало поширеною практикою в сучасному суспільстві. Проте, важливо розуміти, що з юридичної точки зору такий союз не завжди надає партнерам тих самих прав, які мають чоловік та дружина в офіційно зареєстрованому шлюбі. Це особливо актуально, коли йдеться про спадкування без штампа у паспорті та питання успадкування майна після смерті одного з партнерів.

Багато хто помилково вважає, що тривале спільне проживання автоматично забезпечує право на спадщину. Насправді, для тих, хто перебуває у цивільному шлюбі, найпрямішим і найпростішим способом забезпечити свої спадкові права є наявність заповіту. Якщо заповіт складено, то воля померлого партнера буде виконана, і майно перейде до осіб, зазначених у документі, незалежно від формату сімейних відносин.

Однак, ситуації, коли заповіту немає, є досить частими. У таких випадках законодавство України передбачає певні умови для спадкування цивільним партнером. Згідно з нормами Цивільного кодексу України, особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до відкриття спадщини, може бути визнана спадкоємцем четвертої черги. Ця норма застосовується лише тоді, коли спадкодавець не мав офіційного шлюбу з іншою особою на момент смерті.

Ключовим аспектом для реалізації права на спадщину у цивільному шлюбі є доведення факту спільного проживання однією сім’єю. Це поняття включає сукупність обставин, що свідчать про спільний бюджет, ведення господарства, взаємну турботу та спільні життєві інтереси. Серед ознак такого проживання варто виділити:

• спільні витрати та бюджет, підтверджені документами або показаннями;
• спільне харчування, що вказує на ведення спільного побуту;
• придбання майна для спільного користування – наприклад, побутової техніки, меблів, транспортних засобів;
• спільні витрати на утримання житла, його ремонт або комунальні послуги;
• інші обставини, що переконливо засвідчують реальність сімейних відносин, такі як спільний відпочинок, взаємна підтримка у хворобі, участь у вихованні спільних дітей або дітей одного з партнерів.

Факт спільного проживання однією сім’єю у більшості випадків встановлюється у судовому порядку. Звернення до суду є обов’язковим кроком, якщо ви прагнете успадкувати майно партнера за відсутності заповіту. Для цього необхідно довести, що спільне проживання тривало не менше п’яти років, і що метою звернення до суду є саме встановлення факту для спадкування. У процесі судового розгляду потрібно буде надати ретельні докази спільного проживання, які підтверджують факт ведення спільного життя як подружжя. Це можуть бути:

• показання свідків (друзів, сусідів, родичів, колег), які можуть підтвердити ваші стосунки та спільний побут;
• свідоцтво про народження спільної дитини;
• довідки з місця проживання, виписки про реєстрацію за однією адресою, договори оренди житла, оформлені на обох партнерів;
• докази спільного придбання майна (чеки, квитанції, виписки з банківських рахунків про спільні покупки, договори);
• спільні фотографії та відео, що відображають значні моменти спільного життя;
• документ про проходження обряду вінчання (якщо такий мав місце), що хоч і не є державною реєстрацією, але може свідчити про намір створити сім’ю;
• особисте та ділове листування, якщо воно підтверджує спільні плани, цілі або взаємну турботу.

Належний збір та подання цих доказів є критично важливим етапом. Чим більш переконливим буде ваш пакет документів та свідчень, тим вищі шанси на позитивне рішення суду. Саме рішення суду про встановлення факту проживання однією сім’єю є підставою для подальшого оформлення спадщини. Важливо пам’ятати про ці юридичні нюанси, аби захистити свої права у майбутньому та забезпечити успадкування майна у цивільному шлюбі.