В Україні все більше пар обирають проживання разом без офіційної реєстрації шлюбу, що відомо як цивільний шлюб або співжиття. Проте, важливо розуміти, що такий формат відносин, попри їхню фактичну близькість, не надає співмешканцям автоматичних прав подружжя, особливо коли мова йде про спадкування. Без належного правового оформлення, успадкувати майно після смерті цивільного чоловіка чи дружини може бути вкрай складно. Це зумовлено тим, що українське законодавство чітко розмежовує офіційний шлюб та незареєстроване співжиття в контексті спадкових прав. Тому, питання, за яких умов можливе успадкування майна цивільного партнера, є вкрай актуальним для багатьох.

Найбільш простим та надійним способом гарантувати успадкування майна у цивільному шлюбі є заповіт. Якщо померлий партнер залишив заповіт, в якому чітко зазначено, хто і яке майно має успадкувати, це значно спрощує процедуру. Заповіт є основним документом, що виражає волю спадкодавця, і він має пріоритет над черговістю спадкування за законом. Тому, всім парам, які проживають у цивільному шлюбі, настійно рекомендується скласти заповіт для уникнення майбутніх суперечок та забезпечення прав один одного.

Проте, якщо заповіту немає, ситуація ускладнюється. У такому випадку, співмешканець може претендувати на спадщину лише як спадкоємець четвертої черги за законом. Це можливо за певних, суворо визначених у законі умовах, встановлених Цивільним кодексом України. Головною умовою є факт проживання однією сім’єю зі спадкодавцем безперервно протягом не менше п’яти років до моменту відкриття спадщини. Крім того, на момент смерті спадкодавця, він або вона не повинні перебувати в офіційному шлюбі з іншою особою. Ця умова є критично важливою, оскільки наявність офіційного подружжя повністю виключає можливість успадкування майна цивільним партнером за цією чергою.

Ознаки проживання однією сім’єю, які підтверджують фактичні шлюбні відносини, є ключовими для визнання права на спадщину. До таких ознак відносяться:

• Спільні витрати та ведення єдиного бюджету, що свідчить про фінансову єдність сім’ї.
• Спільне харчування, що вказує на побутову спільність та взаємодопомогу.
• Придбання майна для спільного користування, як-от меблі, техніка, автомобіль, нерухомість.
• Спільні витрати на утримання житла, його ремонт або облаштування, що демонструє спільну відповідальність.
• Інші обставини, які беззаперечно засвідчують реальність сімейних відносин, їх стабільність та характер, притаманний подружжю. Це може бути спільний відпочинок, планування майбутнього, взаємна підтримка тощо.

Важливо, щоб всі ці ознаки були підтверджені документально або свідченнями.

Встановити факт спільного проживання однією сім’єю можна виключно у судовому порядку. Це вимагає подання відповідної заяви до суду та надання переконливих доказів. Процедура суду є необхідною, якщо:

• Пара дійсно спільно проживала протягом зазначеного у законі терміну, тобто не менше п’яти років.
• Існує чітка мета встановлення такого факту, найчастіше це саме успадкування майна, але може бути й інша правова мета, як-от поділ майна при розірванні фактичних шлюбних відносин.

Без встановлення цього факту в суді, цивільний партнер не зможе реалізувати свої спадкові права за законом.

Для успішного встановлення факту спільного проживання в суді необхідно надати переконливі та достатні докази. Важливо зібрати все, що може свідчити про спільне життя пари як подружжя. Зокрема, це можуть бути:

• Показання свідків: родичів, сусідів, друзів, які можуть підтвердити факт спільного проживання, ведення спільного господарства, проявів турботи один про одного.
• Свідоцтво про народження спільної дитини: наявність спільних дітей є одним із найсильніших доказів сімейних відносин, хоча не завжди є визначальним для 5-річного терміну.
• Довідки з місця проживання: документи, що підтверджують спільну реєстрацію або фактичне проживання за однією адресою.
• Виписки про реєстрацію або вселення: докази спільного вселення в житло, спільні договори оренди.
• Докази спільного придбання майна: чеки, квитанції, договори купівлі-продажу, банківські виписки, що свідчать про спільні покупки або внески в сімейний бюджет.
• Спільні фотографії та відеозаписи: зображення, що демонструють спільний відпочинок, свята, повсякденне життя, є візуальним підтвердженням відносин.
• Документи про проходження обряду вінчання: хоча вінчання не має юридичної сили зареєстрованого шлюбу, воно може свідчити про намір та публічне визнання відносин.
• Листування особистого та ділового характеру: електронні листи, повідомлення, які вказують на близькість відносин та спільні плани.

Кожен випадок є індивідуальним, і чим більше різнобічних доказів буде надано, тим вищі шанси на успіх у суді. Суд оцінює всі докази в сукупності.

Таким чином, незважаючи на те, що цивільний шлюб є поширеною формою відносин, він вимагає особливого підходу до питання спадкування. Без заповіту, процес успадкування майна може бути тривалим та складним, вимагаючи судового втручання та ретельного збору доказів. Для забезпечення своїх прав та уникнення юридичних труднощів у майбутньому, парам у цивільному шлюбі варто заздалегідь подбати про належне правове оформлення своїх майнових відносин, зокрема шляхом складання заповіту або укладення відповідних договорів. Завжди рекомендується звертатися за професійною правничою допомогою для отримання консультації та розробки індивідуальної стратегії захисту майнових прав.