Війна, нажаль, щодня нагадує про свою жорстоку ціну, забираючи життя українських захисників. Це не лише втрати на передовій, але й наслідки бойових виснажень, психологічного тиску, які невидимо підточують сили воїнів. 19 липня у місті Суми зупинилося серце солдата Руслана Вадимовича Мазурика — водія-електрика 1-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем в/ч А 5003. Сьогодні, 21 липня, ковельчани провели в останню земну дорогу молодого воїна, якому назавжди залишилося 28 років. Щоб попрощатися з Русланом, зібралися його рідні, друзі, представники місцевої влади та небайдужі мешканці громади. Руслан Мазурик народився 19 березня 1997 року в Ковелі. Він здобув освіту в ЗОШ №10, а згодом — професію водія у Луківському професійно-технічному училищі. Життєвий шлях хлопця був сповнений випробувань. В юному віці Руслан пережив численні особисті втрати: відійшли у вічність його бабуся й дідусь, померла мама, потім — батько. На жаль, він також втратив двох дядьків, які були йому дуже близькими. У 17 років, залишившись сиротою, Руслан знайшов підтримку у брата Любомира та його дружини Ірини, які стали йому опорою. Особливо тепло він ставився до свого маленького племінника Марка. Після строкової служби у внутрішніх військах, Руслан працював у сфері будівництва. Життя не завжди було легким, але всі, хто знав його, відзначали його доброту, спокійний характер та порядність. У грудні минулого року Руслан Мазурик отримав повістку і став до лав Збройних Сил України. Він пройшов навчання на мінера та успішно опанував роботу з безпілотними системами. У розмовах з братом він висловлював задоволення службою, поважав свого командира та цінував побратимів. Руслан не приховував своїх страхів, ділився переживаннями. Війна — це надзвичайне випробування, що вимагає колосальної моральної стійкості. Постійна тривога, стрес та брак повноцінного відпочинку з часом даються взнаки. На жаль, серце Руслана не витримало цих випробувань. Міський голова Ігор Чайка зазначив: «Ми щодня втрачаємо найкращих. Смерть на війні — це не завжди поранення чи пряме влучання. Це ще й невидимі психологічні травми. Руслан — наш Герой. Його історія — це гірка правда про війну. Світла пам’ять Захиснику і глибока вдячність від усієї громади. Щирі співчуття рідним та близьким». Поховали Руслана Мазурика на Алеї Героїв міського кладовища. Світла пам’ять Герою!