10 березня 2022 року, Маріуполь. Цей день назавжди закарбувався в пам’яті багатьох. Гуркіт, що віщував біду, став передвісником трагедії для родини Максима. Його дружина Майя та 15-річний син Іван перебували на пожежній частині, де працював Максим, коли потужний вибух зруйнував все навколо. Ракета влучила просто в будівлю, залишивши їх під уламками.

Найостра боротьба за життя розгорнулася навколо Івана. Його ноги були затиснуті бетонною плитою, і лише завдяки неймовірним зусиллям рятувальників, які працювали під безперервними обстрілами, його вдалося визволити. Увесь цей час батько Максим не відпускав руку сина, даруючи йому надію та спогади про майбутнє – про спільні катання на велосипеді, які вони так мріяли здійснити.

Подальший шлях родини проліг через місцеву лікарню, а потім – до Дніпра. Там, завдяки самовідданій роботі медиків, вдалося уникнути ампутації. Олексій Власов, очільник Регіонального медичного центру родинного здоров’я, зазначив:

«Пацієнт був «важкий». Ми зробили все, що могли, та організували евакуацію закордон. Все це дозволило уникнути ампутації».

Сьогодні Іван продовжує лікування в США, його історія – це свідчення стійкості та сили духу. Вона стала невід’ємною частиною документального фільму «20 днів у Маріуполі», який приніс Україні історичну перемогу – перший «Оскар». Цей фільм, створений режисером Мстиславом Черновим, є потужним нагадуванням світові про події, що сколихнули Україну.

Як сказав Мстислав Чернов:

«Кіно формує спогади, а спогади формують історію».

Історія Івана, його родини та міста Маріуполь, закарбована у фільмі, – це частина нашої спільної історії, яку світ має бачити та пам’ятати. Важливо, щоб правда про ці події була відома. Цей документальний фільм став голосом тих, хто пережив жахіття війни, і нагадуванням про цінність людського життя.